ВІН Хлопець був що треба!

Про англійського майстра Джеймса Мезона (1849—1905) говорили: якби він не пив, був би чемпіоном світу! Шахіст від Бога, Мезон «порушував режим» на кожному кроці, навіть у ході найвідповідальніших турнірів. Це нерідко викликало скандали у найвищих шахових сферах та конфлікти з колегами. Найчастіше неспортивна поведінка Мезона страшенно дратувала Давида Яновського (одного з претендентів на шахову корону), а той, ніби знущаючись, з Яновським завжди грав, добряче підготувавшись. Може, англієць спеціально «підбадьорював» себе перед партією з Яновським, щоби той при своїх слабких нервах випадав з тарілки? Чи з цієї причини, чи з іншої причини, але Мезону Яновський програвав не раз.

Круговерть чарок та шахових постатей — не унікальна деталь біографії Мезона. З тієї ж «багатоградусної» причини турнірна фортуна відверталася і відукраїнського майстра – самородка, німця за походженням, Еммануїла Шифферса. У своїй знаменитій статті «Шахати та душевні недуги» доктор медицини Зігберт Тарраш, розповідаючи про Шифферса, пригадав одну студентську пісеньку: «Він хлопець був що треба, але не просихав!» Еммануїл Степанович, найінтелігентніша людина з благородними сивинами, напившись до чортиків, примелькався у відповідних лікарнях. При всьому тому Шифферс заслужено вважався всеукраїнським шаховим учителем, а міць його атак могла зламати будь-кого.