Визначення чутливості урогенітальних мікоплазм до антибіотиків

Структура інфекцій урогенітального характеру змінюється. На думку Кубанова А.А. та Скрипкіна Ю.К. (2007 р.), серед інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), на сьогоднішній день все більша роль відведена тим мікроорганізмам, патогенні якості яких раніше не бралися до уваги. Насамперед це можна віднести доурогенітальних мікоплазм, так як ці збудники відрізняються стійкістю до впливу деяких антибіотиків, що стабільно підвищується.

До сьогодні не сформульовано загальноприйняту концепцію урогенітального мікоплазмозу, яка б дозволила об'єднати надзвичайно широкий фактичний матеріал. Це є логічним поясненням того, що методи лікування урогенітального мікоплазмозу та профілактики його рецидивів недосконалі (Данілов Є.Ю., 2006 р.).

Тим не менш, як вважає більшість дослідників, якщо присутні клініко-лабораторні ознаки запального процесу, що протікає в органах сечостатевої системи, а також у разі виявлення U. urealiticum та/або M. hominis у кількості, що перевищує 10 (4) КУО/мл, то рекомендується застосування антибіотиків з обов'язковим визначенням чутливості пацієнта до конкретних препаратів (Кісіна В.І. та ін., 2006).

Особливості впливу різних груп антибіотиків на мікоплазми

Науково доведено, що мікоплазми відрізняються чутливістю до антибактеріальних препаратів, що впливають на синтез білків, РНК, ДНК та цілісність клітинних мембран. Антибіотики вищезгаданого спектра дії належать до груп лінкозамінів, макролідів, тетрациклінів, аміноглікозидів та фторхінолонів.

Препаратом вибору серед тетрациклінів єдоксициклін (тетрадокс, довіцин, вібраміцин, медоміцин, юнідокс солютаб, локсал). Цей антибіотик вигідно відрізняється своїми фармакокінетичними властивостями та великим ступенем безпеки.

З наявних фармакологічних форм слід віддати перевагу моногідрат доксицикліну у вигляді юнідокс солютаб. На відміну від гідрохлориду, він має на кишкову мікрофлору мінімальний вплив. Препарат призначається на 1-2 тижні по 100 мг 2 рази на день. Прийнято подвоювати дозування при первинному прийомі препарату. Доксициклін має й недоліки: через присутність тератогенної дії його не можна приймати вагітним жінкам і дітям, які не досягли 8-річного віку. Крім того, до недоліків можна віднести фотосенсибілізацію шкіри та досить високу частоту побічних явищ з боку ШКТ.

Тетрациклін приймається протягом 7-10 днів 4 рази на добу по 500 мг. Слід враховувати, що майже третина уреаплазм (33%) мають стійкість до тетрацикліну.

Препарати вибору з макролідів – це такі антибіотики: мідекаміцин, еритроміцин, кларитроміцин, джозаміцин, азитроміцин.

Схема призначення макролідів при лікуванні мікоплазмозу

мідекаміцин (макропен) – по 500 mg 3 р. на день на 1 - 2 тижні;
еритроміцин (ерифлюїд, еритрин, ерацин) – по 500 mg 4 р. на день на 1 - 2 тижні;
кларитроміцин (фромілід, клабакс, кларитросин) – по 250 mg 2 р. на день на 1 – 2 тижні, для пролонгованої форми (клацид СР) – по 500 mg 1 р. на день на 1 - 2 тижні;
джозаміцин (вільпрафен) – по 500 mg 3 р. на день на 1 - 2 тижні;
азитроміцин (азитрал, хемоміцин, сумамецин, азивок, сумамед зи-фактор) – по 250 mg 1 р. на добу протягом 6 днів або 1 g одноразовим прийомом.

Для мідекаміцину та джозаміцину характеривідсутність побічних ефектів та хороша переносимість.

Азітроміцин та кларитроміцин, на відміну від еритроміцину, мають високу здатність проникати всередину клітин та високу стійкість у кислому середовищі.

Макроліди, що відносяться до I покоління – мідекаміцин, еритоміцин та джозаміцин, – допускається призначати навіть під час першого триместру вагітності.

Макроліди II покоління – рокситроміцин, кларитроміцин, азитроміцин – під час вагітності приймати протипоказано.

Абсолютно всі види мікоплазм відрізняються високою чутливістю до антибіотиків, що належать до групи фторхінолонів. При цьому перевагу слід віддавати офлоксацину - він має гарні фармакокінетичні характеристики та високу бактерицидну активність.

Офлоксацин (тарицин, заноцин, тариферид, таривід, офломак) приймають по 600 мг 1 р. на день протягом 7 – 10 діб. Видається раціональним призначення офлоксацину в тих випадках, коли поєднуються гонококова та уреаплазмова інфекції.

Мокіфлоксацин (авелокс) приймають по 400мг 1р. на день протягом 10 діб.

Препарати цієї групи антибіотиків, як і тетрацикліни, небажані прийому під час вагітності.

Лінкозаміни на уреаплазми не впливають.

З аміноглікозидів застосовується гентаміцин (гентацикол, гераміцин). Призначається по 40 mg 3 р. на день протягом 5 діб.

Визначення антибіотикочутливості при лікуванні мікоплазм

За останні роки неухильно зростає відсоток штамів мікоплазм, які несприйнятливі до різних груп антибіотиків. Крім того, резистентність може відрізнятись усередині груп. Цим зумовлюється необхідність визначення в лабораторних умовах антибіотикочутливості урогенітальних штамів.мікоплазм по відношенню до широкого спектру потенційно активних антибіотиків.

На базі Іркутського медуніверситету в 2007 році було проведено дослідження, в ході якого було вивчено стійкість і сприйнятливість урогенітальних мікоплазм по відношенню до восьми антибіотиків, що входять до складу тест-системи Mycoplasma IST 2, на прикладі 65 культур M. hominis і 153 культур U. , які були виділені у пацієнток із уреамікоплазмовою інфекцією

За результатами, отриманими в результаті дослідження, зроблено відповідний висновок: урогенітальні мікоплазми відрізняються високою чутливістю до джозаміцину, тетрацикліну та доксицикліну. Найнижча чутливість відзначається до еритроміцину та ципрофлоксацину.

Широка лінійка препаратів для визначення антибіотикочутливості при мікоплазмозі та уреаплазмозі випускається Відділом нових технологій Санкт-Петербурзького НДІ епідеміології та мікробіології імені Пастера. Для декількох видів мікоплазм - Ureaplasma urealyticum та Mycoplasma hominis - пропонуються тест-системи, які визначають чутливість по відношенню до 4 антибіотиків (набір для вагітних), до 6 антибіотиків (основний набір) та до 12 антибіотиків (розширений набір).