Чорногорія, Пераст
У Бока-Которській бухті в Чорногорії знаходяться 2 острови - острів Святого Георгія і острів Госпа од Шкрпела. Визначні пам'ятки ми помітили першого ж вечора після приїзду, прогулюючись уздовж протоки Вериге. Відстань між островами невелика, лише 115 метрів.
Назва острова «Господа од Шкрпела» у перекладі означає «Мадонна на Ріфі» або «Божа Мати на Скелі».
Острови розташовані поблизу міста Пераста. На пристані не важко найняти човен, щоби спливти на невелику екскурсію. Коштує задоволення 5 євро з особи незалежно від того, скільки людей буде в човні. В результаті ми попливли вдвох на досить великому катері. Нас супроводжувала дівчина-екскурсовод, яка розмовляла українською.
Легенда свідчить, що 1452 року брати-моряки Мортешичі, жителі Пераста, знайшли на рифі поряд з островом Святого Георгія ікону Богоматері. Ікона стала шанована, їй приписували чимало чудес. А на тому рифі почали затоплювати свої старі та захоплені піратські кораблі. За ухваленим законом всі судна, які проходять повз, повинні були кидати тут камені.
Через 200 років на місці рифу утворився штучний острів, який і до цього дня є єдиним штучним островом на Адріатичному морі. 1630 року венеціанці звели тут римо-католицьку церкву. Офіційно острів належить місту Перасту.
Незабаром після побудови, в 1667 році, в регіоні стався руйнівний землетрус, після якого церква зазнала реконструкції.
Над входом до храму розташований невеликий орган, який грає лише з особливих випадків.
Мармуровий вівтар генуезького скульптора Антоніо Капелано був встановлений у 1796 році і зберігає ту саму чудотворну ікону «Богородиця на рифі».
На стінах церкви близько 2500 платівок із срібла, на яких нанесено зображення кораблів із проханням про захист від нещасть. На деяких із них немає дати повернення.
На стінах — подарунки чудодійній іконі.
У музеї зберігаються картини та різні предмети побуту моряків минулих століть.
Найбільше в музеї запам'яталася ікона-гобелен, вишита мешканкою Пераста, яка чекала на чоловіка з плавання 25 років. Жінку звали Яцинта Кунич-Мійович.
Найдрібнішими стібками (близько 700 на квадратний сантиметр) золотими та срібними нитками вірна дружина вишила ікону, яку місцеві жителі вважають символом вірності та кохання. За стільки років кропіткої дрібної роботи у жінки зіпсувався зір. До кінця роботи вона практично засліпла. Крім золотих та срібних ниток Яцинта використовувала в роботі власне волосся. На іконі видно, як вони ставали сивими.
Ікона-гобелен вразила нас більше за основну ікону храму. Ми чомусь не стали її фотографувати, просто довго стояли та дивилися. Згодом знайшла в Інтернеті фото ікони. Здивувало, що зображення у форматі jpg, але з свічками, що рухаються, що горять… Дійсно, чудовий гобелен-ікона…
З музею вихід на гарний майданчик з балюстрадою, звідки відкривається чудовий краєвид на бухту.
насусідньому природному острові Святого Георгія розташовується Бенедектинське абатство, що існує як мінімум з 9 століття. Серед високих кипарисів поряд з абатством на острові знаходиться цвинтар, тому його іноді називають островом мертвих. Офіційно цей острів – володіння міста Котора. На острів Святого Георгія туристів не пускають, тож пропливаємо повз.
У цей день також проходить регата, в якій беруть участь щонайменше 100 човнів. Фініш - уявна лінія, проведена між двома островами. Ім'я переможця пишуть на спеціальній табличці, що закріплена на маяку. Переможцю вручається спеціальний приз – статуетка Богоматері.
Напевно, цікаве дійство. Побачити б хотілося… Може ми ще сюди повернемося?