Вовк, лисиця і собака на
Якось лисиця залізла в курник, наїлася там досхочу і швидко втекла, поки господиня нічого не помітила.
Але тут лисиця відчула сильну спрагу; вона почала шукати, де б напитися, але ніде не могла знайти жодної краплі води. Ледве не вмираючи від спраги, бродила вона всюди, поки нарешті не натрапила на колодязь. Без роздумів лисиця стрибнула у відро, прив'язане до нього, сподіваючись знайти в ньому хоч трохи води. Але відро під вагою її тіла почало падати на дно колодязя, піднімаючи інше відро нагору.
На той час повз проходив вовк. Він побачив на дні криниці лисицю і спитав її:
- Як це тебе попало туди, сестрице?
- Я побачила туг багато риби, братику, і спустилася половити. Якщо не віриш, іди сюди і ти побачиш це на власні очі. О братику, яка це ситна і ніжна їжа!
- Що сталося, сестрице? Вперше ти запрошуєш мене поїсти. Такого ще ніколи не було. Підступна лисиця заперечила:
- Якщо ти сумніваєшся в тому, що я говорю правду, друже мій, подивися на дно відра і ти побачиш велику рибину.
Вовк повірив лисиці і стрибнув у цебро. Воно стало швидко спускатися, а інше відро, з лисицею, почало підніматися нагору. Коли відра зрівнялися, вовк побачив, що лисиця піднімається нагору, і здивовано спитав:
- Таке вже наше життя, воно як сходи: один піднімається, інший опускається, - підступно відповіла лисиця.
У той самий момент, коли вовк опустився на дно колодязя, лисиця щасливо вистрибнула зі свого відра на землю. Задоволена своєю хитрістю, вона вже зовсім зібралася втекти, як раптом побачила собаку, що перегородила їй шлях.
– Куди це ти? - спитав собака. - Що ти тут робила?
- Я помстилася за тебе вовку, - відповіла лисиця і почала хвалькорозповідати, як вона провела вовка.
- Ти вчинила добре, - сказав собака, - вовк заслуговує на смерть. Але знаєш, я не люблю обман і ненавиджу обманщиків, ти маєш отримати по заслугах.
Тут собака кинувся на лисицю, схопив її за горло і задушив.