Зачарований перевал
Колись на одній горі був перевал. Люди називали цей перевал Три Роки. Про перевал здавна говорили так: якщо хтось спіткнеться і впаде там, то жити йому не більше трьох років.
Люди вірили цьому і, коли йшли перевалом, намагалися бути дуже обережними, боялися, щоб не впасти.
Ось якось у спекотну літню пору йшов через перевал старий - повертався додому з ринку.
"Сонце вже на захід хилиться, треба до темряви перевал перейти. Та й удома, мабуть, чекають на мене", - подумав він і додав кроку, та раптом спіткнувся об камінь і впав.
- Що мені тепер робити? Жити мені залишилося три роки тепер,- заохав старий і ледве дістався додому.
Не встиг зайти до хати, як одразу покликав дружину, сина та дочку.
- Слухай, жінко, слухайте, діти мої! Я, мабуть, скоро помру. Ішов я зараз через перевал Три Роки та впав! - промовив бідолаха і заплакав.
З того дня старий нічого не їв, не пив, зовсім занедужав. Приходили лікарі, рідні купували різні ліки, але нічого не допомагало, старому ставало дедалі гірше.
Дізналося про це все село.
А в тому селі жив один тямущий хлопчик. Звали його Тольтором. Дізнався про біду старого і прийшов його відвідати.
- Дідусю, ви захворіли від того, що спіткнулися на перевалі? Не бійтеся, є добрий засіб.
- Який же це засіб? - Вигукнув старий.
- Та просте: треба піти на перевал і ще раз упасти.
- Ах ти негідник! Ти що, вирішив зовсім доконати мене? - розгнівався старий.
- Та ви послухайте мене, дідусю, - заспокоював його хлопчик. - Посудіть самі! Як повір'я каже? Якщо людина впаде один раз, вона проживе три роки. Так?
- Так, - кивнув старий.
- Ну, а якщо впасти двічі? Значить, шість років проживеш? А якщо тричі впасти? Чимбільше ви падатимете, дідусю, тим більше й проживете. Хіба не так?
- Так, мабуть, ти маєш рацію, - погодився старий і ляснув себе по лобі.
Схопився він з ліжка і бігом до перевалу, а там, ніби ненароком, оступився і впав. Раптом чує, що з-за високого дерева, що росло на самій вершині перевалу, пролунав глухий голос:
- Правильно робиш! Один раз впадеш - три роки житимеш, десять разів - тридцять років, а сто разів - триста років.
Почув старий ці слова, подумав, що їх вимовило божество, і зрадів:
- Так, так, о всемогутній, зроби так, щоб я прожив три тисячі разів по шістдесят років!
І старий давай перекочуватись по землі з одного боку на інший. Раз! Два! Три! Докатався до сотні разів, а може, й більше. Нарешті біля підніжжя гори він підвівся на ноги, обтрусив одяг і засміявся.
- Тепер житиму стільки, скільки захочу!
Радісний і веселий старий повернувся додому.
Дід, звісно, не знав, що кричав йому хлопчик, він заздалегідь прибіг на перевал Три Роки і сховався у кущах.
А коли старий дістався додому, він був уже здоровий. Після цього він працював у полі так само старанно, як і раніше.