Застосування бета-адреноблокаторів у кардіологічній практиці

Одним з найбільш важливих показань для застосування бета-адреноблокаторів у кардіологічній практиці є ішемічна хвороба серця. У статті розглянуто призначення цієї групи препаратів при гострих коронарних синдромах без елевації сегмента ST, а також при стабільній хронічній ішемічній хворобі серця з урахуванням висновків сучасних клінічних досліджень.

гострі коронарні синдроми без елевації сегмента ST

Дані щодо доцільності призначення бета-адреноблокаторів пацієнтам хоч і отримані у невеликих дослідженнях, але однозначно свідчать на користь цієї групи препаратів. Така ситуація з нечисленністю доказової бази пояснюється, крім інших причин, ще й зміною термінології: формулювання «інфаркт без зубця Q» прийшов на зміну «гострий коронарний синдром без елевації сегмента ST». Немає доказів того, що будь-який окремий препарат із групи бета-адреноблокаторів є більш ефективним при нестабільній стенокардії. Однак необхідно враховувати, що це може пояснюватися не так «однаковістю» бета-адреноблокаторів, як відсутністю необхідних досліджень. Тому вимоги до препаратів, що призначаються при гострих коронарних синдромах, природно, зберігаються.

Пацієнти з гострими коронарними синдромами без елевації сегмента ST повинні отримувати бета-адреноблокатори якомога раніше, з метою контролю ішемії та запобігання гострому або повторному інфаркту міокарда (клас I, рівень доказів В). Після закінчення гострої фази усі пацієнти повинні отримувати бета-адреноблокатори протягом тривалого часу з метою вторинної профілактики (клас I, рівень доказів А).
У пацієнтів з високим ступенем ризику краще внутрішньовенний шлях введення бета-адреноблокаторів. ВажливимПоказником ефективності бета-адреноблокаторів є зниження частоти серцевих скорочень. Так, при пероральному застосуванні бета-адреноблокаторів слід прагнути до досягнення цільової частоти скорочень серця 50-60 за хвилину.
Слід пам'ятати, що бета-адреноблокатори можуть підвищувати тонус вінцевих судин та протипоказані при вазоспастичній стенокардії без обструктивних уражень коронарних артерій.

Хронічна стабільна ішемічна хвороба серця

Ще одним показанням, де користь призначення бета-адреноблокаторів безсумнівна, є стабільна хронічна ішемічна хвороба серця. Бета-адреноблокатори повинні бути засобом першого вибору у пацієнтів з хронічною стенокардією або ішемією, гіпертензією, раніше перенесеним інфарктом міокарда або зниженою функцією лівого шлуночка.

Ефекти, які дають бета-адреноблокатори, досить численні:

покращення виживання;
запобігання повторним інфарктам;
запобігання або зменшення епізодів ішемії (як симптомної, так і безсимптомної);
збільшення толерантності до фізичного навантаження.

За даним показанням не було показано суттєвих клінічних відмінностей між різними бета-адреноблокаторами. Слід зазначити, що найбільш ефективна (як було доведено в дослідженнях) комбінована терапія із застосуванням бета-адреноблокаторів та нітратів, а також бета-адреноблокаторів та антагоністів кальцію дигідропіридинового ряду. Комбінація бета-адреноблокаторів з верапамілом та дилтіаземом є несприятливою, оскільки підвищує ризик виникнення брадикардії або атріовентрикулярної блокади.

Таким чином, усі пацієнти з хронічною стабільною ішемічною хворобою серця повинні отримувати тривале лікування.бета-адреноблокатором з метою контролю ішемії міокарда, запобігання інфаркту та покращення виживання.

У таблиці наведено середні добові дозування найпоширеніших бета-адреноблокаторів.

Середні добові дозування бета-адреноблокаторів