Жити з жінкою

знав

Я не знав, що якщо вона має поганий настрій, то слід негайно її обійняти, з'ясувати в чому ж справа, а потім заспокоїти. У мене з цим зовсім інакше. Коли в мене паршиво на душі, я не люблю, коли мене про це питають, лізуть мені в душу — такі моменти мені треба завжди перехворіти самому.

Я не знав, що якщо вона ніколи не просить мене про допомогу, то завжди чекає, коли я сам запропоную.«Не чіпай, я зроблю сам!». «Та я можу й сама…» Ні, не може! Точніше чекає, коли я настою на своєму. Їй важливо почуватися жінкою, а конем можу побути і я. До речі! Якщо не дозволяти їй піднімати нічого важчого за букет троянд, то незабаром можна помітити, що поганий настрій у неї буває рідше, а посмішка на обличчі щодня.

Я не знав і того, що жінка - це не тільки коханка,з якою можна розділити ліжко, ванну, кухонний стіл. Але ще й друг, якого слід уважно слухати. Чути, коли слухаєш, навіть коли вона говорить ні про що. Жінка – не загадка, ні. І на кожне своє запитання, я можу отримати відповідь, якщо хоч трохи уважніше. Вона завжди каже, що їй потрібне. Завжди! Дивно, коли чоловіки кажуть, що не знають чого хоче їхня жінка. Найімовірніше, їм не хочеться цього знати.

Я не знав, що стосунки — це не тільки я, але ще й «я» у квадраті. Якщо ти стоїш на місці, а інший йде тобі весь час назустріч, то, швидше за все, одного разу ти залишишся в нього позаду. Кожен робить свій крок. Безногому не місце на старті.

Я не знав, що почуття знаходяться не внизу живота, а на кінчиках пальців, якими ти торкаєшся до неї. І якщо арфа грає, то це твій інструмент. Адже пальці неможливо налаштувати. У тобі чиє талант, або його немає.