Зі щоденника Хюррем
Нагородити фанфік "Із щоденника Хюррем."
- Завантажити в txt
- Завантажити в ePub
- Завантажити у pdf
- Завантажити у fb2
*** Дорогий Щоденник, сьогодні тут з'явився мій перший запис і сьогодні перший день, коли я навчитися писати по-турецьки. Тепер я маю записувати сюди всі свої переживання та емоції…
*** …О, Аллах, цей день був казковим! Сулейман повернувся нарешті з довгого походу. Я за ним дуже сумувала, і, безперечно, він на мене. Увечері я була на хельветі. Його обійми сповнені любов'ю та ніжністю. Ми стояли на балконі, дивилися на зірки, цілувалися, не приховуючи почуттів. Але, маю зауважити, його борода з віком не коротшає. Як співається в пісні: «Ось і помер дід Максим Борода залишилася з ним…» В іншому, це його імідж, повинен же він виглядати солідно. Вночі він був дуже пристрасним. Звичайно, коли ми опустилися на ліжко, я була схвильована. Слава Аллаху, хвилювання зникли: я встигла непомітно витягнути вату з ліфчика.
*** …За що мені це?! Сьогодні я вечеряла з Ібрагімом Пашею, в його палаці! Ще й із Валіді! Атмосфера була далеко не дружня, у повітрі висіла жахлива напруга. Усі, крім Сулеймана, намагалися мене якось зачепити, образити. Мене це дуже дратувало! Валіді приховано натякала, що я проста рабиня. Я не могла не помститися – непомітно плюнула їй у суп. Ібрагім Паша теж не мовчав, вигороджував Валіді, я плюнула йому в шербет. Повернувшись до Топкапів, мій настрій не покращився. Гюль Ага ніяких добрих звісток не приніс - плюнула йому в обличчя.
*** ... У житті настала чорна смуга. Сулейман знову в поході, він поїхав надовго, ці дні здаватимуться мені пеклом. Але показувати свої переживання не можна, адже у палаці багато тих, хто хочедопомогти знайти мені вічний спокій. Було нелегко прощатися з королем, на очах виступали сльози, але я трималася. Тільки одне тішило, довгий час я не побачу щекастої пики Ібрагіма. Впевненість у тому, що я можу ходити палацом і не побачу його тушу, що вальяжно розсікала між стінами, змушувала радіти кожному прожитому дню.
*** …Як же повільно йде час. Сулеймана ще немає, без нього дуже не просто. 9 Здається, я на світ почала дивитися іншими очима, я помітила це сьогодні в хамамі. Дівчата, які мене мили, були такі гарні та милі, а їхні руки такі ніжні... Сулеймане, де ж ти?! …
*** …Нарешті, король повернувся! Аллах. Яка я щаслива! Я з нетерпінням чекала, коли ми залишимося вдвох. Я так хотіла відчути ніжність Сулеймана. Ніч була незабутньою, але стався невеликий казус: у дуже невідповідний момент я засміялася – він лоскотав мені бородою шию. День також пройшов не без прикрощів. Свиняче копито в золотому халаті теж повернулося.
*** ... Хатідже Султан знову в істериці, ходять чутки, що Ібрагіма Пашу стратили. Вона приїхала до палацу вся у сльозах, влаштувала скандал Валіді. Я, звичайно, була дуже рада смерті Паші, але Хатідже мені було шкода. Я вирішила піти до неї у покої, дізнавшись, що вона там. Двері спальні були прочинені, звідти чулися несамовиті крики і плач. У кімнаті були Хатідже та Гюльфем. Я підійшла ближче, Хатідже кричала щось, і несподівано щосили запустила глечик у стіну. - Та ебалось воно через ногу, - сказала я рідною мовою і пішла назад у покої.
*** …Махідевран знову виводить мене з себе! Дістала вже своїми звинуваченнями та докорами. Остання наша розмова остаточно мене розлютила. Я покликала Гюль Агу і наказала йому знайти на кухні черв'яків. Хоч що-небудь має там бути зіпсовано,десь неодмінно завелися черви. Він довго розпитував мене, навіщо це. Я наказала підсипати непомітно черв'яків в обід Махідеуран. Свіже м'ясо корисне для організму.
*** …Ібрагіма минула страту. Смуток… Я ходила весь день засмучена. Мені не привіталося зустріти Пашу у палаці. Я, звичайно, поцікавилася, як так, король все прощає йому і тримає його? Відповідь мене злегка збила з пантелику. Цей лось з нахабною усмішкою сказав: «Так, з тієї ж причини, що й тебе». Потім засміявся і пішов. З цього моменту я почала ставитися до Ібрагіма ще гірше. Я провела його підозрілим поглядом і наказала Гюль Аге знайти ще хробаків.
*** …Сьогодні я виявила свою корону розбитою. Хто це міг зробити? Коли Міхрімах вказала на служницю, я не здивувалася. Спершу виникла думка, що їй хтось наказав, але думка швидко зникла. Та я й не дуже засмутилася, просто взяла нову у таємному складі для запасних корон.
*** …Сьогодні мене спіткала чиясь жорстока помста. Втім, я здогадуюсь, чия. Я сиділа у гаремі за вечерею з іншими дівчатами. Мимо проходила Махідевран: - Хюррем у всіх уже як кому в горлі, - говорила вона Гюль Шах, - ось тільки вона цього не помічає. Та вже, - думала я, - таргани в білому супі були зовсім непомітні. Вижити у палаці – не відро картоплі накопати. Ну, нічого, я з ними ще поквитаюсь ...