Зоряні карні злочинці
“Розумний журнал” згадує трьох зірок культури та бізнесу, яких у СРСР спіткала сумна доля ув'язнених.
За що сидів Алішер Усманов
Один із найбагатших людей Укаїни народився в Узбецькій РСР у сім'ї прокурора. У 1980 році, коли йому було 26 років, він разом із сином заступника голови республіканського КДБ та сином республіканського міністра сільського господарства був засуджений на 8 років в'язниці. Молодим людям звинувачували вимагання хабара і розкрадання державного майна шляхом шахрайства.
Усманов вийшов на волю раніше визначеного терміну "за зразкову поведінку", але все одно відсидів 6 років. 2000 року вирок було переглянуто Верховним судом вже незалежного Узбекистану та визнано повністю сфабрикованим.
У 2017 році в Україні з приводу тюремного минулого олігарха спалахнув скандал, коли опозиційний діяч Олексій Навальний заявив, що Усманов сидів за зґвалтування. Навальний посилався на слова колишнього посла Великобританії в Узбекистані Крейга Мюррея, який писав про це у своєму блозі. Усманов подав на опозиціонера до українського суду і виграв справу про захист честі та гідності.
Сам олігарх також намагався подати свій висновок у дещо іншому світлі, ніж випливає з офіційної інформації: він стверджував, що був політичним ув'язненим радянського режиму. Жодного підтвердження цієї версії, щоправда, представлено не було.
Як Петруха став карним злочинцем
Ім'я актора Миколи Годовикова відомо небагатьом, а його головний персонаж, червоноармієць Петруха з “Білого сонця пустелі”, добре знайомий всій країні. Годовиків, який почав зніматися в підлітковому віці в рідномуЛенінграді, дебютував на екрані в культовій "Республікі ШКІД", а вже через три роки з'явився в легендарному істерні в компанії товариша Сухова та Абдулли. Щоправда, подальша його кар'єра не залагодилася.
Годовиков звинувачує у цьому армію, куди пішов відразу після зйомок “Білого сонця пустелі” за власним бажанням. У його частину надходили листи з пропозиціями ролей, але командир так і не показав йому жодного до самого дембеля. Після повернення додому колишньої слави вже не було, і колишньому акторові довелося працювати ким доведеться: вантажником, муляром, сушильником шкір, варником фруктів.
Потім він отримав поранення в результаті сварки з сусідом, який розбив про його голову пляшку і встромив уламок йому в груди. За словами Годовікова, його недолікували та через проблеми зі здоров'ям не брали на роботу. А потім дільничний вирішив посадити його до в'язниці за дармоїдство. Актор описує цей епізод так:
“Дільничний каже: “Ти 4 місяці на рік не працював – значить, дармоїд”. Я його питаю: "Навіщо посадити хочеш?" А він: Мене жаба душить! Ти живеш одна, 25 метрів кімната. А я з сім'єю, дружина та дитина, на 18 метрах»” .
У в'язниці Годовиков провів півтора роки. Коли вийшов, то, за його словами, усі від нього відвернулися, і йому довелося зв'язатися із рецидивістами. Потрапив він під час крадіжки, після чого отримав ще 4 роки. Але й на цьому кримінальна епопея невдахи Петрухи не закінчилася. За другу крадіжку він потрапив за ґрати ще на 2,5 роки, вийшовши на волю вже у “лихі 90-ті”.
Рецидивіст, який поховав Цоя і відкрив Білана
український музичний продюсер Юрій Айзеншпіс, який на початку 1990-х явив країні чи не перший суто продюсерський проект, співака Влада Сташевського, а на початку нульових відкрив Діму Білана, найбільшевідомий своєю роботою із групою “Кіно”. Саме він випустив останній альбом колективу (так званий Чорний альбом) вже після трагічної загибелі його лідера, Віктора Цоя.
Причому для того, щоб платівка побачила світ, Айзеншпіс взяв кредит у московському “Промбудбанку”, що для того часу було новацією - раніше звукозаписною діяльністю займалася держава.
Однак ще більш цікавий факт полягає в тому, що продюсер почав працювати з "Кіно" практично відразу після звільнення з в'язниці. А просидів він там аж 17 (!) років. Цей термін склався з двох вироків за той самий злочин - незаконні махінації з іноземною валютою, а також з попереднього ув'язнення у третій “економічній” справі.
Вперше Айзеншпіс було заарештовано 1970 року. Під час обшуку у нього знайшли 17 865 доларів та 10 тисяч рублів. Йому дали 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна і 24-річний співробітник Центрального статистичного управління опинився в колонії під Красноярськом.
Через п'ять місяців Айзеншпіса перевели до колонії під Тулою, і там він швидко влаштувався на адміністративну роботу. Потім була колонія-поселення в республіці Комі і умовно-дострокове звільнення - через сім з невеликим років із десяти.
Щоправда, на волі вчорашній зек пробув недовго. Причину він описав так: “Я дуже зголоднів по світському та гарному житті, а для неї були потрібні гроші. А заробити гроші в СРСР, не входячи в конфлікт із КК, я не вмів, якщо це взагалі було можливим. Покарання має впливати на страх, а в мене він був відсутній” .
Вдруге Айзеншпіса заарештували з кишенями, повними валюти,лише через три місяці після приїзду додому. Вирок становив 8 років позбавлення волі, до яких додали рік та 8 місяців за невідбутий попередній термін. У мордовській колонії він одразу був призначений керівником складального цеху, і в його підпорядкуванні опинилося 300 осіб. Подібна посада дозволяла вести цілком розкішний спосіб життя: "Я приймав гостей і перевіряючих у своєму персональному кабінеті, з чудовими меблями зі шпону червоного дерева, пригощав їх гарним чаєм зі смачними цукерками, і на якийсь час губилося відчуття, хто є хто".
Крім того, за словами Айзеншпіса, він досяг і серйозних професійних успіхів: “За впровадження рацпропозицій я отримав грамоту міністра внутрішніх справ Мордовії та низку патентів. А якби я був ув'язненим, то представили б до звання заслуженого раціоналізатора РРФСР. Але дуже велика грошова винагорода -10.000 рублів - мені все-таки після виходу із зони перепало. І на волі воно мені стало в пригоді” .
