1.2. Соціальні проблеми інвалідів в Україні
українським інвалідам неймовірно важко здобути освіту, знайти роботу, не завжди доступна безкоштовна медична допомога, у них виникають великі проблеми з пересуванням у межах населеного пункту.
Проблеми, пов'язані з інвалідністю, у нашій державі умовно можна поділити на п'ять складових:
1.Забезпечення створення доступного середовища для вільного пересування інвалідів та безперешкодної комунікації.
2.Отримання гідної освіти у рамках інтегрованих форм навчання.
3.Можливість трудової діяльності без дискримінації у процесі працевлаштування та подальшої роботи.
4.Розформування стаціонарних установ для утримання інвалідів та переведення фінансування на створення допоміжних служб, що дозволяють людям з інвалідністю жити без відриву від «соціуму» 20 .
5. Забезпечення можливості безперешкодного отримання реабілітаційних послуг та технічних засобів реабілітації.
Соціальні обмеження, породжені дефектами здоров'я, мають комплексний характер і тому особливо важко компенсуються. Насамперед можна говорити про фізичне обмеження, або ізоляцію інваліда, — це обумовлено або фізичними, або сенсорними, або інтелектуально-психічними недоліками, які заважають йому самостійно пересуватися та/або орієнтуватися у просторі 22 .
Другий бар'єр - це трудова сегрегація, або ізоляція, інваліда: через свою патологію індивід з обмеженими можливостями має вкрай вузький доступ до робочих місць або його зовсім не має. У ряді випадків інвалід абсолютно не здатний до трудової діяльності, навіть найпростіший. Однак в інших ситуаціях інвалідам надаються (або виявляються доступні) робочі місця, що вимагають низької кваліфікації,що передбачають монотонну, стереотипну працю та невисоку заробітну плату.
Важливим та важкопереборним бар'єром для інваліда є просторово-середовищний. Навіть у тих випадках, коли особа з фізичними обмеженнями має засоби пересування (протез, крісло-коляска, спеціально обладнаний автомобіль), сама організація житлового середовища та транспорту не є поки що дружньою до інваліда 23 .
Для молодих людей з інвалідністю проблема самотності пов'язана насамперед із нестачею спілкування через невпевненість у собі, замкнутість, збентеження за будь-які зовнішні недоліки тощо. Молоді інваліди насамперед потребують спілкування з однолітками, які зайняті побудовою сім'ї, кар'єри, навчанням чи розважальною діяльністю, в умовах якої молоді інваліди нерідко обмежені, і саме тому через розбіжності можливостей, пріоритетів та місць відвідування, спілкування між молодими людьми часто буває обмежено. Молодому інвалідові складніше знайти партнера для створення стосунків і сім'ї та друзів. Їх нерідко оточують лише родичі і вони «замкнені в чотирьох стінах», внаслідок чого замкнутість і некомунікабельність культивується і посилюється, а молода людина стає озлобленішою на весь світ, упускаючи всі можливості для компенсації обмежених можливостей та розвитку різних навичок.