4) Право відмови від медичного втручання
У статті 33 Основ … передбачено:
"Громадянин або його законний представник має право відмовитися від медичного втручання або вимагати його припинення. При відмові від медичного втручання громадянину або його законному представнику у доступній для нього формі мають бути роз'яснені можливі наслідки. Відмова від медичного втручання із зазначенням можливих наслідків оформляється записом у медичній документації та підписується громадянином або його законним представником, а також медичним працівником.При відмові батьків або інших законних представників особи, яка не досягла віку 15 років, або законних представників особи, визнаної в установленому законом порядку недієздатною, від медичної допомоги, необхідної для порятунку життя зазначених осіб, лікарняна установа має право звернутися до суду для захисту інтересів цих осіб."
5) Право на конфіденційність (лікарську таємницю).
Чи має права лікаря та інші медичні працівники повідомляти сім'ї та інші треті особи про стан пацієнта, тобто йдеться про конфіденційність. Конфіденційність – зберігання секретів. Секрет – це знання, яке людина може знати та має обов'язок приховувати.
Зобов'язання зберігати секрети випливає з факту, що буде шкода, якщо відкриється специфічне знання. Є три типи секретів, що зобов'язують, які відрізняються типом шкідливих наслідків, які випливають з їх розголошення. Це природний секрет, обіцяний секрет та професійний секрет.
Природний секреттак названий тому, що складова його інформація за своїм характером завдає шкоди, якщо вона розголошується. Лікар зобов'язаний зберігати секрет про факт, що друг має СНІД, щоб неуникали і несправедливо не переслідували. Це зобов'язання існує незалежно від того, як людина отримувала інформацію.
Ми могли б бути зобов'язані зберігати секрет про факт, що людина була в лікарні, якщо розкриття цього факту завдавало б шкоди його бізнесу. Навіть ім'я пацієнта може бути конфіденційним, якби розкриття його могло викликати або незручність, або скруту для пацієнта.
Обіцяний секрет- знання, яке ми обіцяли зберігати в таємниці.
Професійний секрет- це знання, яке, якщо воно буде розголошено, завдасть шкоди не тільки клієнту лікаря, але шкодитиме професії та суспільству, яке залежить від важливих послуг цієї професії.
У багатьох випадках, але не у всіх, цей секрет визнається законом, тому лікар не був би зобов'язаний розголошувати «привілейовану інформацію» навіть у суді. Це означає, що лікар не може розкривати інформацію, отриману конфіденційно від свого пацієнта, якщо пацієнт не дає цього дозволу. Зрозуміло, професійний секрет найбільш серйозний із усіх секретів, тому що порушення може викликати найбільшу шкоду.
Важливість професійного секрету в охороні здоров'я найкраще видно при розгляді наслідків, коли пацієнти відчувають брак віри в конфіденційність їхніх ділових відносин із системою охорони здоров'я. Коли закон зажадав від лікарів та інших професіоналів охорони здоров'я повідомляти про неповнолітніх з переданими статевим шляхом хворобами їхнім батькам (припустимий виняток до конфіденційності), інфіковані підлітки страждали без лікування і продовжували поширювати статеві хвороби, що передаються, поки багато країн не отримали епідемію. Їхня недовіра до системи охорони здоров'я, таким чином, призвела до великоїмедичну проблему. Зміна в законі, який відновив принцип конфіденційності, дала можливість молоді звертатися за лікуванням та скоротила сферу дії цих хвороб.
В «Етичному кодексі українського лікаря» Асоціації лікарів України про право пацієнта на дотримання професійної лікарської таємниці говориться:
Пацієнт має право розраховувати на те, що лікар збереже всю медичну та довірену йому особисто інформацію.
«Білль про права пацієнта» Американської Лікарняної Асоціації також говорить цілком ясно про зобов'язання професійної таємниці за умов лікарні.
Якщо це не заборонено пацієнтом, лікар має право консультуватися з іншими лікарями у спробі допомогти пацієнтові. Консультант пов'язується такою самою таємницею.
Проблема меж конфіденційності.
Винятки щодо конфіденційностіможуть бути згруповані під чотирма рубриками (1) винятки, що випливають із статутного права, (2) винятки, що випливають із судового прецеденту, (3) винятки, що є результатом специфічного відношення пацієнт-лікар, та (4) винятки внаслідок пропорційної причини.
Винятки, що випливають із статутного права
Винятки потрібні багатьма законами для таких речей, як вогнепальні та ножові рани, жорстоке поводження з дітьми, гостре отруєння та автомобільні нещасні випадки. Деякі закони вимагають, щоб інформувала державна влада також про незаконні народження, дефекти народження та потворність, випадки церебрального паралічу, виробничі травми та хронічну наркоманію.
Закони проти жорстокого поводження з дітьми в багатьох державах зобов'язують повідомляти про підозрюване жорстоке поводження, фізичне чи психічне. Лікар може розриватися міжсовістю та законом, оскільки може вважати, що повідомлення погіршить становище дитини, або що місцеві дитячі служби захисту не можуть ефективно контролювати ситуацію, або матимуть місце обидві вищезгадані обставини. Немає простої відповіді на цю проблему, а в останньому випадку лікарі та інші професіонали охорони здоров'я повинні враховувати небезпеку і для себе, і для підозрюваної жертви, коли приймають рішення.
Винятки з рішення суду
Винятки, що є результатом судового прецеденту – тобто з рішень суду – складніше виявити, бо суди змінюють думки через якийсь час. У відомій судовій справі Верховний суд Каліфорнії виніс ухвалу, що психіатр повинен був попередити молоду жінку про те, що пацієнт погрожував її вбити. Двома роками після початкового рішення, той самий суд Каліфорнії, який засудив психіатра, змінив формулювання свого рішення так, що професіонал «мав лише здійснювати прийнятну обережність, щоб захистити передбачувані заздалегідь жертви».
Винятки внаслідок пропорційної причини.
«Етичний кодекс українського лікаря» Асоціації лікарів України заявляє:
Розголошенням таємниці не вважаються випадки надання або передачі медичної інформації, коли лікар не має іншої можливості запобігти заподіянню серйозної шкоди пацієнту або оточуючим особам.
Винятки, що випливають з особливих відносин.
Лікар, вирішуючи, чи здатний службовець після хвороби чи травми повернутися до роботи, не входить у стосунки з пацієнтом як із службовцем. Однак інформація, отримана лікарем в результаті таких обстежень, конфіденційна і не повинна повідомлятися третій особі, без попередньої письмової згоди індивідуума, якщо вона не потрібна відповідно дозаконом.