А мені нічого не снилося
. хтось плакав. прокинулася. дивлюсь у темряву. . тихо. і спантеличена не розумію..що мене розбудило. . хтось плакав. і мурашки по спині. коли все зрозуміла. і долоню, проведену по обличчю. . волога.
Не спиться... Ніч, а в кімнаті ясно. Місяць... Підглядає крізь штори... Десь розмірено капає вода. Як метроном... Немов відміряє життя... Кап, кап, кап... У спогадах спливають миті з дитинства. Літо, море, спека, молоді батьки – щасливі та засмаглі... Звучить весела музика... Катер, морська прогулянка... Кап, кап, кап... Думки автоматично перенеслися в юність. Перше кохання... Шкільна дискотека... Романтика... Кап, кап, кап... Щастя... Що ж ти так швидко закінчилося? А як же в інших? На все життя… Видно, не дано… Ось і перші втрати… Потрібно розгорнути подушку іншим боком. Кап, кап, кап... Вже сіріє за вікном... І кудись подівся місяць. Вже точно не заснути... Кап, кап, кап... А, може, не чекати, поки продзвенить будильник? Ось і ранок наближається. Звичайний ранок, який давно вже ні чим не відрізняється від інших. Треба вставати... Раптом розболілася спина... Це від напруги... Заснути так і не вдалося... Голова важка. Все, вистачить нудьгувати. Підйом, йога, кава, душ ... Втім, все, як завжди. Кап, кап, кап ... Бутерброди приготувала, вже в сумці ... Туфлі, плащ, парасолька ... Пора на роботу ... Вперед. Життя продовжується. Доброго дня, новий день ...