Академія героїв
«Інженерний двір» на Петроградці.
Однак московська молодь недовго перебувала в страху за те, що їм доведеться вчитися проти своєї волі. Вже до 1719 Інженерну школу перевели в Санкт-Петербург. Вона розмістилася у будівлі на Петроградській стороні, якою володів Бурхард Христофора Мініх, президент військової колегії, фельдмаршал та голова військових інженерів. Територію з мальовничим фруктовим садом і гладдю ставків прозвали «Інженерним двором»: тут для учнів були збудовані невеликі дерев'яні споруди – будівлі для занять. а 1796-го — перший кам'яний будинок, який отримав назву «Кадетські класи». Протягом багатьох років територію забудовували навчальними корпусами та іншими спорудами, які зараз являють собою сучасний вид навчального закладу.
Другий Кадетський корпус.
У 1756 році Головний над Інженерним корпусом Петро Шувалов, генерал-фельдмаршал, який розпочинав свою кар'єру як паж при дворі Петра I, подав імператриці Єлизаветі записку про необхідність перетворення в столиці військових шкіл. В результаті цього Інженерна школа перетворилася на Другий кадетський корпус, злившись в єдиний навчальний заклад разом з Артилерійською школою. Навчальний процес був змінений, суттєво збагачений військовою практикою і дозволяв випускникам носити офіцерські погони. Одним з найвідоміших в історії випускників того часу став майбутній фельдмаршал Кутузов.1812 року близько 70% були випускниками Другого кадетського корпусу.
Новий розквіт школи.
За лише XIII століття школа випустила 1 тисячу 600 офіцерів, проте її розквіт припала на період правління Катерини II . Школу перейменували на Артилерійський та Інженерний Шляхетський корпус, де створили вдосконалену програму навчання: поряд із колишніми дисциплінами учні вивчали гідравліку, механіку, історію, географію, креслення, іноземні мови та танці. За п'ять років тут прагнули не лише інтелектуально, а й морально викувати учнів: тілесні покарання скасували, встановили систему заохочень за успіхи у навчанні та навіть заснували медаль «За старанність та добру поведінку». До 1773 року в корпусі відкрили свою друкарню, а до 1775 року - Музей історії корпусу, бібліотеку іноземної літератури та лазарет. астроном Степан Румовський, українські письменники Микола Добролюбов та Микола Чернишевський.
Як школі ненадовго повернули колишню значимість.