Alma Mater Навіщо студенту до школи тупотіти

Проходження педагогічної практики студентами – класика університетської освіти. Вчорашній студент, у якого були пари, конспекти, конференції, дозвілля та маса своїх справ, інтересів, творчості, раптом перетворюється на півтора місяці на вчителя, педагога-практиканта, якого величають на Ви та на ім'я по батькові.

Тут більшість ставить питання, а навіщо взагалі потрібна ця педагогічна практика? Припустимо, студент уже давно дав собі зарок, що за жодних обставин не стане вчителем, працювати в школі точно не буде. І обов'язкова педпрактика зовсім не в'яжеться з його планами. З прагматичного погляду сенс і значення педпрактики багатьма ставиться під сумнів. Пройшовши цьогорічну практику, на своєму особистому досвіді я відчула, що це зовсім не спосіб дізнатися, яка я в ролі вчителя і чи зможу працювати в школі? Це якраз той випадок, коли за деревами не видно лісу: справа не в конкретній професії, а в тому наборі компетенцій, які в реальному практичному досвіді студент може випробувати, стоячи біля класу.

Вчитися, вчитися та ще раз…

Анна Плотнікова, студентка 5-го курсу ФілФ