Американським ЗМІ потрібне лікування
Або візьмемо два нещодавні випадки. Журнал "Ньюсуїк" мало не "лінчували" за публікацію неперевіреної (хоч і правдоподібної) історії про наругу над Кораном в американській військовій в'язниці в Гуантанамо. Стаття нібито призвела до масових протестів мусульман, які спричинили загибель 15 людей.
Ця історія нагадала мені скандал із Джанет Кук, який вибухнув у 1981 р. Журналістка отримала Пулітцерівську премію за свій репортаж про Джиммі, восьмирічного наркомана, який живе в негритянському кварталі, - ось тільки вся ця історія була нею вигадана з початку і до кінця. Кук позбавили премії та вигнали з газети "Вашингтон пост". Її вигадка була дуже близька до реальності гетто, вона нікому не завдала шкоди, і, незважаючи на це, вона стала символом "поганої" журналістики.
Чому я згадав цю історію? Лише тому, що в черговий раз пробачливий гріх журналістів був роздутий до світових масштабів, тоді як винні у справді смертних гріхах залишаються безкарними. "Ньюсуїк" прицвяхували до ганебного стовпа за те, що журнал породив антиамериканські настрої - лише новиною за кілька рядків. Але хто ж судді? А ними були саме ті самі політики, які без жодного сорому брехали, щоб почати жахливу війну в Іраку, яка вже забрала тисячі життів!
Клод-Жан Бертран, почесний професор Французького інституту преси при Університеті Париж-2, провідний світовий спеціаліст з питань медіа-етики