Аналіз ризику дефолтів найбільших країн світу
Автор : НадимВелайат(Nadeem Walayat),The Market Oracle
У цьому аналізі представлено оновлену інформацію про світовий державний ризик банкрутства після подій останніх дев'яти місяців, пов'язаних зі змінами в урядовій та економічній політиці, запровадженням або провалом жорстких бюджетних скорочень, а також з порятунком двох членів єврозони – Греції у травні та нещодавньою допомогою Ірландії на суму 85 млрд. євро.
Ризик банкрутства/ порятунку
Країновий ризик банкрутства/порятунку є існуючою можливістю банкрутства та подальшого перед-дефолтного порятунку (за наявності можливості). У розрахунок приймається поточний рівень приросту ВВП кожної з країн, загальний обсяг державної заборгованості, урядові та банківські боргові зобов'язання, дефіцит бюджету, загальний обсяг зовнішнього боргу та процентні ставки ринку державних облігацій, а крім того, здатність вийти із заборгованості шляхом девальвації та інфляції, що неможливо для більшості членів єврозони.
Механізми порятунку, введені зараз єврозоною, здатні лише відстрочити остаточне банкрутство; у випадку з Грецією та Ірландією це має на увазі фінансування дефіцитів протягом трьох років і реструктуризацію боргу, що в результаті лише збільшує боргове навантаження врятованих країн і, таким чином, посилює тиск заборгованості на економіку, оскільки відсоткова частка боргу у складі ВВП зростає щороку, доки країні не доведеться знову реструктурувати свої борги.
Фактор зараження
Ризик поширення у разі дефолту за борговими зобов'язаннями вимірюється світовим впливом банкрутства кожної країни у відсотках від 0 до 100%. США мають 100-відсотковийризиком: виходячи з того, як позначиться банкрутство цієї країни на світовій фінансовій системі, мається на увазі, що ця система і, можливо, світова економіка впаде з ймовірністю 100%.
Однак порятунок не повністю зводить нанівець фактор ризику зараження, оскільки власникам облігацій і контрагентам, як і раніше, загрожуватиме ймовірність реструктуризації боргу в якийсь момент у майбутньому, що таким чином все ще певною мірою посилює ризик дефолту всіх інших. уразливих країн. Ключовим показником щодо ефекту зараження є розмір економіки та загальний обсяг боргу та боргових зобов'язань, включаючи зовнішні.
Дефолт за борговими зобов'язаннями неминучий у всіх країнах
Усі країни мають тенденцію до дефолту/реструктуризації боргу. Однак більшості країн оголошують дефолт за своїми борговими зобов'язаннями через збільшення реального рівня інфляції, таким чином, для більшості країн ризик дефолту нижчий, тому що вони мають можливість уникнути його, зменшивши вартість державного боргу, крадучи капітал вкладників і купівельну спроможність зарплат працівників за допомогою інфляції. .
Наприклад, уряд Великобританії друкує гроші, які він позичає збанкрутілим банкам під 0,5% для купівлі британських урядових облігацій під 3,3%. Ось чому прибутковість цих облігацій нижча за прибутковість іспанських та італійських облігацій: це дозволяє запобігти миттєвому дефолту, але відбувається ціною високої інфляції, при цьому сфальсифікований офіційний ІСЦ становить 3,2%, більш явний Індекс роздрібних цін (ІРЦ) – 4,5%, а рівень реальної інфляції сягає 6%, як і демонструє наступний графік.
Таємний дефолт за допомогою інфляції відображений у цьому аналізі як менший ризик повного дефолту/порятунку, оскільки чим вищий реальний рівень інфляції (до певної межі), тим нижчим буде відносний ризик явного дефолту, тому що уряди використовують інфляцію для скорочення рівня заборгованості за рахунок доходів та заощаджень.
Зважаючи також і на те, що всі валюти перебувають у постійному вільному падінні щодо один одного, заборгованість, виражена в іноземних валютах, має нести в собі меншу загрозу, ніж виражена в місцевій валюті, на противагу думці багатьох експертів. Якщо розглядати борговий дефолт за допомогою інфляції на британському прикладі, можна бачити, що котирування фунта до долара за останні 20 років не змінилися, проте наступний графік показує, що за той же період фунт втратив більше 40% своєї купівельної спроможності, виходячи зі відомостей індексу інфляції ІРЦ.
Крім того, деномінація боргу в місцевій валюті зменшує ризик дефолту, тому цей ризик у США залишається дуже низьким.
З іншого боку боргового спектру девальвації валюти шляхом реальної інфляції знаходяться країни єврозони (PIGIBS), які замкнені в рамках євро і таким чином не можуть оголосити дефолт за допомогою реальної інфляції, і навіть у разі виходу з валютної спілки вони не зможуть вирішити цю проблему, тому що їхня заборгованість виражена в євро, допоки її не переведуть у нову валюту, що, у свою чергу, призведе до миттєвої величезної девальвації (можливий панічний ефект гіперінфляції). Таким чином, поки країни PIGIBS залишаються в єврозоні, вони здатні лише на внутрішню девальвацію через скорочення зарплат та витрат, щоб зберегти конкурентоспроможність своїх економік у порівнянні з іншими членами єврозони. Хоча проблема, на відміну від можливості використовувати інфляцію для дефолту за боргом,вираженому у місцевій валюті, у тому, що з погіршенням економічної ситуації зростає частка заборгованості у складі ВВП, і з часом збільшується ризик дефолту. Ось чому членам єврозони, ймовірно, будуть потрібні все нові порятунки, доки вони не оголосять дефолт, який залишається неминучим.
Коригований аналіз представлений у вигляді графіка з двома осями, що представляють ризик державного банкрутства/ порятунку та фактор зараження.
Ірландія - Врятовано ціною 85 млрд євро. При борговому зараженні на рівні 15% Ірландія є набагато більшою загрозою, ніж Греція, і це означає, що якби Ірландія оголосила повний дефолт за своїми державними та банківськими борговими зобов'язаннями, то без порятунку це, ймовірно, призвело б до краху світової економіки.
Португалія – В даний час ризик дефолту становить 43%, графік підтверджує думку, що Португалія буде наступною, кому знадобиться допомога. Однак ризик Португалії для світової фінансової системи за фактором зараження 4% набагато менший за ризик Ірландії. Орієнтовна сума допомоги становить 80 млрд євро.
Бельгія – За ризику дефолту 29% країна стоїть у черзі на порятунок відразу після Португалії, особливо з урахуванням того, що ризик зараження при рівні 10% удвічі перевищує португальський. Приблизний обсяг необхідної допомоги – 175 млрд. євро.
Іспанія - Ризик дефолту - 26%, фактор зараження - 16%. Економіка Іспанії набагато більша за інші, тому прогнозована сума допомоги значно зростає до 550 млрд євро.
Італія – Поточний ризик дефолту на рівні 17% припускає, що Італія могла б виживати ще кілька років, проте у разі порятунку Португалії, Бельгії та Іспанії Італія опиниться під серйознимтиском. Чинник зараження для Італії такий самий, як у Іспанії – 16%. Обсяг порятунку становить приблизно 800 млрд. євро.
Франція – При 12-відсотковому ризику дефолту має високий фактор зараження, 34%, тобто якщо Франція колись оголосить дефолт, це обрушить світову фінансову систему. Вартість порятунку оцінюється приблизно 1 трлн євро.
Спасіння – Спасіння просто відтягують неминучу реструктуризацію боргу.
Фактор зараження - Найважливіший фактор - фактор зараження, де країни, близькі до дефолту, навіть будучи згодом врятованими, все ж таки здатні викликати крах світової фінансової системи, якщо їх фактор зараження досягає такого високого рівня, як у Великобританії, Франції та Німеччини. На щастя, поки що немає ознак того, що якась із цих країн може досягти критичного стану, близького до дефолту/порятунку в найближчі півроку-рік, тож вони мають час упоратися з проблемами бюджетного дефіциту та банківської заборгованості.
Висновок
Португалія поряд із Бельгією та Іспанією можуть стати кандидатами на порятунок у найближчі 12 місяців. Однак можливо, що після Іспанії допомога європейським банкрутам, країнам PIGIBS, закінчиться, особливо якщо єврозона запровадить нові механізми більш упорядкованої часткової реструктуризації боргу, здатної послабити тиск на заборгованість Італії та Франції та, таким чином, зменшити ефект зараження.
Рішення боргової кризи – Механізми для організованого часткового дефолту/реструктуризації боргу
Один із механізмів вирішення цієї проблеми пов'язаний з майбутнім випуском облігацій країн PIGIBS, який має проводитися на підставі припущення, що певну частину цих зобов'язань не буде виконано, якщо уряд-емітент намомент настання терміну погашення матиме високий бюджетний дефіцит. Це призведе до зростання відсоткових ставок для країн PIGIBS, які відображають ризик часткового дефолту, а також створить систематизований ринок для повільного серійного боргового дефолту, а не призведе до кризи, яка б'є по всьому оптовому ринку державних боргових зобов'язань. Наприклад, випуск десятирічних португальських облігацій зі ставкою 8% супроводжувався б втратою 3% цього капіталу при настанні терміну погашення на кожний 1%, якщо дефіцит бюджету Португалії перевищував дозволені 3%, або використовувалися б інші подібні заходи.
Однак вищезазначений механізм застосовується лише до майбутніх боргових зобов'язань, так що на заміну існуючого боргу новим, схильним до дефолту боргом, пішло б багато років, отже, необхідний механізм реструктуризації існуючого боргу країн PIGIBS, особливо Греції, Ірландії та Португалії, оскільки рівень їхньої заборгованості залишається неприйнятним. Складність полягає в частковому дефолті за грецькими, ірландськими та португальськими борговими зобов'язаннями без подальшої паніки на борговому ринку єврозони, де єдиною країною, здатною залучити інвесторів в облігації, буде Німеччина.
Очевидно, що механізм реструктуризації боргу країн PIGIBS передбачатиме перетворення європейських банків та відділення державної заборгованості від банківської. Приблизно так само варто було вчинити Ірландії зі своїми банками, відповідальність за які мав би взяти на себе ЄЦБ, і це значно зменшило б боргове навантаження на країни PIGIBS.
За останній тиждень з'явилися деякі ознаки, що єврозона має намір провести первинну оцінку ризиків для інвесторів ринку облігацій. Однак зрозуміло також, що жодна країна не має наміру виходити з єврозони,що, мабуть, у довгостроковій перспективі виявиться на руку Греції та Португалії, бо ці економіки ніколи не зможуть конкурувати з Німеччиною за рівних можливостей, і таким чином готуються до десятиліття уповільненого зростання порівняно з промислово розвиненими країнами єврозони. Також і Німеччина не залишить валютний союз, тому що її влаштовує стан країн PIGIBS та ослаблення євро, що дозволяє їй ввозити товари на внутрішній ринок.
За великим рахунком, ринкам облігацій потрібна причина для купівлі державних боргових зобов'язань: якщо й надалі буде неясно, що інвестори отримають при настанні терміну погашення, то вони не купуватимуть їх. Таким чином, для функціонування боргового ринку країн PIGIBS в єврозоні необхідно забезпечити впевненість, інакше єдиним покупцем цих облігацій буде Європейський Центробанк.