Антисемітизм

Антисемітизм- вороже ставлення до євреїв. Є формою ксенофобії. Термін «антисемітизм» виник після заснування «Антисемітської ліги» (нім. Antisemiten-Liga) німецьким журналістом Вільгельмом Марром в 1879 році і узвичаївся в 1880 році в Німеччині.

Антисемітизм зародився в давнину з конфлікту між язичниками-багатобожниками і євреями-монотеїстами. Потім він супроводжував людство усім етапах його розвитку. Зберігається це і сьогодні.

Зміст

[ред.] Дії, які здійснюють антисеміти

  • поширення антисемітських чуток та думок, у тому числі — в Інтернеті;
  • нанесення на стіни антисемітських написів та малюнків;
  • акти вандалізму, спрямовані проти єврейських цвинтарів та синагог;
  • напади на євреїв;
  • єврейський погром.

[ред.] Відомі антисемітські кампанії в історії

  • Винищення іудейського племені Бану Курайза, вчинене мусульманами з дозволу Мухаммада.
  • Невдала змова Амана.
  • Єврейські погроми в Середньовіччі у Європі.
  • Дискримінація євреїв та єврейські погроми в українській Імперії у 19-20 ст.
  • Судові процеси над Дрейфусом та Бейлісом.
  • Голокост.
  • Мусульманські єврейські погроми з десятками тисяч загиблих у мусульманських країнах у 40-х-50-х рр. 20 ст.
  • Антиєврейські кампанії в СРСР 1940-х - 1950-х р.р. та дискримінація євреїв у 1940-х - 1980-х р.р.
  • Заперечення існування єврейського народу

[ред.] Антисемітизм у Третьому Рейху

У гітлерівській Німеччині антисемітизм став офіційною державною ідеологією — аж до того, що вбивства людей єврейської національності (не лише єврейської, сюди ж належали й цигани) стали формою діяльності.державних органів, причому у межах Німеччини, а й у територіях, куди Німеччина увійшла під час Другої Першої світової. ув'язнення євреїв у концтаборах, їх страти, а також розстріли на територіях, окупованих нацистською Німеччиною під час Другої світової війни, увійшли в історію антисемітизму як Голокост.

[ред.] Антисемітизм у СРСР

У СРСР антисемітизм не був відкритою державною ідеологією. Після Другої Світової війни наприкінці 1940-х на початку 1950-х років у СРСР за життя Сталіна було проведено кілька кампаній, прямо чи опосередковано спрямованих проти євреїв: «справа єврейського антифашистського комітету», кампанія по «боротьбі з космополітизмом», «справа лікарів» . Справа ЄАК закінчилася розстрілами керівників Єврейського антифашистського комітету.

Після смерті Сталіна в 1953 році антисемітизм виявлявся у формі усунення євреїв з керівних посад, людям творчих професій ставилося за доцільне використовувати псевдоніми, а не працювати під власним прізвищем. Так, поет Давид Самуїлович Кауфман взяв псевдонім Давид Самойлов, використавши по батькові для створення нового прізвища, письменник-сатирик Семен Альтов теж не міг працювати під власним прізвищем Альтшулер, те ж саме можна сказати про багатьох інших радянських літераторів-євреїв: Аркадій Арканов, Григорій і т. д. Євреї не пропускалися на високі посади. Після усунення Кагановича з-поміж вищих керівників СРСР (1957 рік), у керівництві СРСР був відомий лише один єврей — Веніамін Еммануїлович Димшиць, який з 1962 року обіймав посаду заступника голови Ради Міністрів СРСР, якого і виставляли як відповідь на звинувачення в державному антисемітизмі. Заходу.

євреїв

У СРСР навіть саме слово «єврей» почало вважатися таким непристойним, що невживалося ні в літературі, ні в пресі, і писалося тільки в паспорті п'ятого пункту — графі національність. Народ на це явище обізвався фольклором — з'явився жарт про євреїв: інвалід п'ятого пункту. Це мовчання порушив поет Євген Олександрович Євтушенко своїм віршем «Бабин Яр», публікація якого 1961 року стала особливим явищем у радянській літературі.

Євреїв негласно обмежували прийомі працювати у режимні установи (з режимом секретності), що частково пояснювалося тим, що лише євреї мали можливість легально емігрувати з СРСР.

Радянський державний антисемітизм закінчився лише з початком перебудови в середині 1980-х років.