ARCH ENEMY
Вийшовши з "Carcass", Майк Емотт вирішив поринути у ретро і заснував стоунер-бенд "Spiritual Beggars". Але незабаром гітариста знову потягнуло на сучасніший важкяк, внаслідок чого на світ з'явилася мелодик-детова формація "Arch Enemy". Спочатку це був просто студійний проект, у якому Майку допомагали екс-партнер із "Carnage" Йохан Лііва, молодший брат Крістофер і сесійний барабанщик Даніель Ерландссон. Емотт вважав, що справа обмежиться одним альбомом, але коли після виходу "Black Earth" про "Арчі" заговорили не тільки у Швеції, а й у Японії, а кліп "Bury Me An Angel" потрапив у гарячу ротацію на острівному MTV, стало ясно що потрібно йти далі. Влаштувавшись під надійним дахом "Century Media", команда, доукомплектована басистом Мартіном Бенгтссоном і ударником Петером Вільдоером, викотила компакт "Stigmata", який дав їй загальносвітове визнання.
Новій ритм-секції вистачило ненадовго, і 1998-го за установку повернувся Ерландссон, а басуху підхопив Шарлі Д'Анджело, знайомий металхедам за "Mercyful Fate". Альбом "Burning Bridges" вийшов більш відполірованим ніж два попередні опуси, і в ньому вдало схрестилися шведський різновид дета, класичний треш і вплив NWOBHM і прог-металу.
І хоча реліз отримав досить високі оцінки, Майк вирішив, що на концертах вокалісту не вистачає динаміки, і попросив Йохана на вихід. Звільнений майданчик зайняла німкеня Ангела Госсов, яка, незважаючи на свою сексапільну зовнішність, гарчала в мікрофон крутіше багатьох детстерів-мужиків і мала більш брутальну подачу вокалу ніж Лііва. Більшість фанатів "Arch Enemy" сприйняли вступ фронтвумен на посаду прихильно, а коли їм вдавалося на власні очі переконатися в здібностях Ангели, останні сумніви щодо доцільності заміни розсіювалисяостаточно. Після виходу "Wages Of Sin" команда вкотре навідалася до Японії, але якщо цей альбом став не першим попаданням у чарти "висхідного сонця", то наступний лонгплей просунув "Арчей" до європейських таблиць популярності.
Що цікаво, то на "Anthems Of Rebellion" особливих стильових змін не відбулося, і лише в парі треків "Arch Enemy" злегка поекспериментували, додавши в пару гроулу Ангели чистий вокал Крістофера. 2004-го вийшов EP "Dead Eyes See No Future", зібраний з каверів та концертних треків, а чергова повнометражка наспіла роком пізніше. "Doomsday Machine" ще більше зміцнив позиції шведського конгломерату і проклав музикантам дорогу в Billboard (87 місце).
З номерним альбомом відбулася затримка, але незважаючи на безліч запозичень (у "Slayer", Джорджа Харрісона і навіть "Pet Shop Boys") з "Khaos Legions" "Арчі" встановили особистий "білбордівський" рекорд, діставшись Топ 200 до 78- й рядки. Навесні 2012-го гурт вдруге залишив Крістофер, а його заступником цього разу став Нік Кордл.