Бактеріальний коліт
При бактеріальному коліті мікроорганізми вражають ободову кишку шляхом впровадження в її епітелій (ентероінвазивні бактерії) або за допомогою прикріплення до поверхні слизової оболонки без впровадження в неї (ентеротоксигенні бактерії), при цьому виробляючи ентеротоксини, які є цитотоксичними або підсилюючими секре. Найбільше клінічне значення серед ентеропатогенних бактерій-збудників бактеріального коліту становлять Salmonella spp., Campylobacter jejuni та Clostr >
Сальмонельоз
Salmonella spp. - грамнегативні палички, яких іноді виділяють у калі як у здорових, так і у хворих з ознаками діареї. Клінічний сальмонельоз зустрічається досить рідко, що вказує на переважне носійство інфекції. Бактеріальний коліт поширюється або фекально-оральним шляхом або при вживанні контамінованої їжі або води. Відсоток інфікування найвищий серед молодих хворих і серед людей, які у скучених і антисанітарних умовах. Ентеротоксикоз, спричинений сальмонелами, характеризується гострою водянистою діареєю або рідким випорожненням зі слизом, блюванням, підвищенням температури тіла, розвитком дегідратації, анорексії та тенезмів. Більшість хворих одужують через 4 тижні, але виділення мікроорганізмів з фекаліями може тривати до 6 тижнів. У поодиноких випадках сальмонельоз прогресує до фатальної форми з бактеріємією або ендотоксемією.
Для встановлення діагнозу бактеріального коліту необхідні: докладний анамнез хвороби, клінічні ознаки захворювання, культивування патогенних мікроорганізмів та виключення інших причин ентероколіту. Лікування антибіотиками є спірним питанням. Антибактеріальна терапія може змінювати локальнумікробну екосистему, що продовжує виділення сальмонел з калом та сприяє формуванню носійства. Застосування антибіотиків при бактеріальному коліті показано, коли сальмонельоз прогресує до появи клінічних (підвищення температури, слабкість, гематохезія) або лабораторних (нейтропенія, гіпоглікемія) ознак бактеріємії та ендотоксемії.
Кампілобактеріоз
Кампілобактерія (Campylobacter jejuni) - грамнегативна мікроаерофільна бактерія, що є небезпечним патогеном як для людей, так і для хворих. Імовірно передається фекально-оральним шляхом, у тому числі через контаміновану їжу і воду. Клінічними ознаками є ентероколіт в помірній формі або секреторна діарея, внаслідок впливу ентеротоксинів, що призводить до появи водянистої діареї зі слизом та іноді кров'ю. У деяких хворих діарея може бути хронічною або інтермітує.
Імовірний діагноз кампілобацилярного коліту можна поставити на підставі клінічних симптомів, даних про умови, в яких перебуває хворе, та отриманих результатів, цитологічного дослідження фекалій, у яких виявляють мікроорганізми (що мають форму крил чайки) та підвищення кількості лейкоцитів. Остаточний діагноз ставиться після культивування проби свіжого калу на наявність Campylobacter з використанням селективного живильного середовища та відповідних умов зростання бактерій. Застосування антибіотиків зазвичай призводить до лікування. Препаратами першого вибору є еритроміцин (у дозі 10-15 мг/кг перорально кожні 8 годин протягом 7 днів) або енрофлоксацин (у дозі 5 мг/кг перорально 1 раз на добу). Посів проби калу на середовищі слід повторити через місяць після курсу лікування антибіотиками, щоб переконатися, що інфекціяусунуто. Лікування бактеріального коліту антибіотиками не є гарантією повного знищення бактерій, і в умовах антисанітарії можливе повторне зараження бактеріальним колітом.
Клострідіоз
Клостридія (Clostridium perfringens) - грампозитивний облігатний анаероб, що в нормі присутній як компонент мікрофлори. В ідеальних умовах клостридії виробляють ентеротоксини, що викликають товстокишкову діарею. Клостридіальний коліт є основною причиною гострої, нозокоміальної та хронічної товстокишкової діареї, яка частіше виникає у стаціонарних пацієнтів. Фекалії при бактеріальному коліті зазвичай мають кашкоподібну консистенцію і в деяких випадках можуть містити кров та слиз. Інший вид клостридій, С. difficile, виділяють у пацієнтів з діареєю, ймовірно, внаслідок протимікробного пригнічення резидентної мікрофлори у хворого, хоча вони значно рідше спричиняють виникнення бактеріального коліту.
Єрсиніоз
Збудник ієрсинія (Yersinia enterocolitica) – рухлива, грамнегативна бактерія, факультативний анаероб, виявляється дуже рідко. Зараження відбувається фекально-оральним шляхом або при вживанні хворим на контаміновану їжу або воду. Потім ієрсинії впроваджуються в слизову оболонку та/або починають виробляти ентеротоксини, викликаючи гостру або хронічну діарею. Для встановлення діагнозу потрібно культивування мікроорганізмів і виключення інших можливих причин діареї. Зазвичай ефективним лікуванням є застосування тетрацикліну, триметоприму/сульфонаміду та цефалоспоринів.