Bloomberg Хто насправді загрожує Аль-Аксе
«ФАТХ» і «ХАМАС» заявили, що «Ізраїль загрожує священній мусульманській мечеті», але ж осквернили її арабські терористи.
Протягом багатьох років найбільш делікатним питанням в ізраїльсько-палестинському протистоянні було питання статусу Храмової гори в Єрусалимі. Мечеть Аль-Акса знаходиться на тому місці, звідки, як вірять мусульмани, Мухаммед піднявся на небо. В основі мечеті знаходяться залишки зовнішньої стіни Другого Єрусалимського храму.
Важко більше осквернити священне місце, ніж перетворивши його на укриття для озброєних терористів, які втекли з місця злочину. Крім того, єрусалимська поліція повідомляє, що терористи ховали зброю у комплексі мечетей Храмової гори.
Ці події підривають традиційну палестинську претензію до ізраїльтян щодо Храмової гори: мовляв, євреї загрожують безпеці мечеті Аль-Акса. Це можна почути в промовах палестинського президента Махмуда Аббаса, який безпідставно заявляє, що єврейські поселенці риють тунелі під Храмовою горою. Він скаржиться, що «брудні ноги» ступають на цю святу землю.
Коли Аріель Шарон піднявся на Храмову гору 2000-го, це так розлютило палестинців, що ті почали другу інтифаду. У тому ж році Ясір Арафат створив воєнізоване угруповання під назвою «Бригада мучеників Аль-Акси», покликане вбивати євреїв в ім'я повернення собі контролю над цим святим місцем.
Тут треба зауважити, що мечеть Аль-Акса, за переказами, побудованими у 690 році, пережила хрестові походи, британську колонізацію та владу Держави Ізраїль. У 1980-х група єврейських терористів планувала підірвати її, але не здійснила цей задум. Коли Ізраїль у результаті Шестиденної війни 1967 року отримав Храмову гору, вінвирішив залишити це місце під керівництвом мусульманської релігійної ради - Йорданського вакфа.
І ось було скоєно злочин, який загрожував самим парафіянам цієї мечеті. Справжня загроза Аль-Аксе, як з'ясувалося, походила не від єврейських поселенців, а від ізраїльських арабів. Тому важливо подивитись, як відреагували палестинські лідери.
Почнемо з Аббаса. Він рішуче засудив цей напад, наголосивши, що поряд зі святинями немає місця насильству. Інші представники його партії «ФАТХ» також не забарилися засудити теракт. А Айман Одех, лідер найбільшої ізраїльської арабської політичної партії, після цього нападу засудив будь-які збройні дії проти Ізраїлю, які походять від ізраїльських арабів.
І це добре. Але за кілька днів після теракту знову виявилися традиційні настрої. "ФАТХ" закликав до "дня люті". Може, була на увазі лють проти озброєних терористів, що вторглися у святилище, або проти тих, хто оплакує їхню загибель? Ні. Протест направлений на Ізраїль через те, що після теракту ізраїльська поліція поставила рамки металодетекторів біля підйому на Храмову гору.
Втім, найкрасивіша відповідь була від керуючого Газою «ХАМАС», відділення «Братів-мусульман» у Палестині. Представник руху Самі Абу Зухі сказав, що теракт «був природною відповіддю на ізраїльський тероризм та осквернення ізраїльтянами мечеті Аль-Акса».
Багато чого можна сказати про «Хамас». Вони вбивці, звичайно. Вони фанатики. Вони хочуть підкорити населення Гази ісламському праву. «ХАМАС» відповідальний за зміни у характері палестинського визвольного руху у 1980-х і 1990-х: від антиколоніальної боротьби до свого роду священної війни з метою повернути собі Єрусалим.
А після цієї реакції на теракт на Храмовій горіможна додати ще одну характеристику до образу "Хамас": брехуни. А як інакше? Як може думаюча людина приймати горезвісне благочестя лідерів «ХАМАС» за чисту монету, якщо вони кричать про «осквернення» святині ізраїльтянами і в той же час схвалюють терористів, які побігли до мечеті, безладно палячи з саморобної зброї?
За словами Мартіна Крамера, історика з коледжу Шалем у Єрусалимі, теракт на Храмовій горі порушив табу. «Як правило, мусульмани скаржаться, що загроза мечеті та мусульманським святиням походить від євреїв, - сказав він. — А тут ми бачимо, що люди змовилися потай пронести зброю в це святе місце і «ХАМАС» не засудив їх. Навпаки, похвалив. Хто ж насправді загрожує Аль-Аксе?
Чудове питання. Відповідь полягає в тому, що найбільша небезпека для однієї з головних мусульманських святинь нині походить від палестинських фанатиків, які стверджують, ніби вони борються за неї.