Брати Грімм - Жива вода, Зображення та розмови
Жив колись король; був він хворий, і ніхто вже не вірив, що він зможе колись одужати. А було в короля троє синів; ось засмутилися вони через це, зійшли вниз у королівський сад і заплакали. Але зустрівся їм у саду якийсь старий, почав про їхнє горе розпитувати. Вони йому кажуть, що батько в них дуже хворий, мабуть, помре, а допомогти йому неможливо. А старий і каже:
- Я знаю ще один засіб, - це жива вода; якщо хтось тієї води нап'ється, то знову одужає; але цю воду знайти нелегко.
Старший син і каже:
— Я знайду цю воду.
Пішов він до хворого короля, почав просити його, щоб той відпустив його на пошуки живої води, що це тільки й може його зцілити.
- Ні, - сказав король, - це справа надто небезпечна, краще мені померти.
Але син довго його просив, і нарешті король погодився. А принц подумав у душі: «Принесу я ту воду, стану в батька найулюбленішим сином і наслідую королівство».
І він рушив у дорогу; проїхав він якийсь час, дивись — стоїть на дорозі карлик. Карлик гукнув його і каже:
— Куди це ти так поспішаєш?
- Дурне маля, - гордо відповів принц, - тобі про це нема чого знати, - і поскакав далі.
Розгнівався маленький чоловічок і побажав йому зла. Потрапив принц незабаром у гірську ущелину, і що далі він їхав, то дедалі більше сходилися гори, і нарешті дорога стала така вузька, що далі не можна було й кроку ступити; неможливо було і коня повернути чи встати з сідла; і ось опинився принц під замком у скелях. Довгий час чекав на нього хворий король, але він все не повертався.
Говорить тоді середній син:
— Батьку, дозвольте мені вирушити на пошуки живої води, — а сам про себе подумав: «Якщо мій брат помер,то королівство дістанеться мені».
Король спочатку теж не хотів його відпускати, але нарешті поступився його проханням. Поїхав принц тією ж дорогою, що й його брат, і теж зустрівся йому карлик, який його зупинив і спитав, куди він так поспішає.
— Ех ти, малюку, — сказав принц, — про те знати тобі нема чого, — і поскакав далі, навіть не озирнувшись.
Але карлик його зачарував, і принц потрапив, як і його брат, у гірську ущелину і не міг рушити ні назад, ні вперед. Так воно буває з людьми зарозумілими!
Не повернувся назад і середній син, і зголосився тоді йти на пошуки живої води молодший син, і довелося королю зрештою його відпустити.
Побачив менший принц карлика, і той спитав його теж, куди це він так поспішає. Принц зупинив коня, поговорив з карликом, відповів йому на запитання і сказав:
— Я шукаю живу воду, — мій батько лежить при смерті.
— А ти знаєш, де її знайти?
- Ні, - відповів принц, - не знаю.
— Тому, що ти тримаєшся як слід і не чванеш, як твої лицемірні брати, я вкажу тобі дорогу, як до живої води дістатися. Ця вода тече з джерела у дворі зачарованого замку. Але ти туди пробратися не зможеш, якщо я не дам тобі залізного прутика та двох маленьких пряників хліба. Ти вдари тим прутиком тричі в залізні ворота замку, і вони тоді відчиняться; лежать на дворі два леви, вони роззнуть пащу, але якщо ти кинеш кожному з них по пряникам, вони мовчати; але ти не зволікай, набери собі живої води, поки не проб'є опівночі, а то ворота зачиняться і ти опинишся там під замком.
Подякував його принцу, узяв прутик і пряники і рушив з тим у дорогу. Коли він прибув туди, все було, як сказав йому карлик. Ворота відчинилися після третього удару прутиком, і коливін задобрив левів хлібом, він проникнув у замок і увійшов до великої прекрасної зали; а сиділи у тому залі зачаровані принци. Знімав він у них з пальців обручки; і лежали меч і хліб, і він узяв їх із собою. Потім зайшов він у кімнату, і стояла чудова дівчина. Побачивши його, вона зраділа, поцілувала його і сказала, що він її звільнив від злих чар і може тепер отримати її королівство; а якщо він повернеться через рік тому, вони відсвяткують з ним весілля. Потім вона сказала йому, де джерело з живою водою, але що він повинен поспішати і набрати з нього води, перш ніж проб'є північ. Пішов принц далі, зайшов нарешті до кімнати, де стояло гарне, тільки-но постільне ліжко; а він був стомлений і захотілося йому трохи відпочити. Він ліг і заснув; а коли прокинувся, пробило без чверті дванадцять. Він схопився з переляку, побіг до джерела, зачерпнув води в кубок, що стояв там, і поспішив швидше піти. Тільки-но він вийшов за ворота, якраз пробило дванадцять, і ворота зачинилися так сильно, що відірвали йому шматок п'яти.
Але йому було радісно і весело, що дістав живої води, і він вирушив додому. Довелося йому проходити знову повз карлик. Побачив карлик меч і хліб і каже:
— Ти здобув собі велике благо: цим мечем ти можеш розбити ціле військо, а цього хліба тобі буде невпоїд.
Не захотів принц додому повертатися без своїх братів і каже:
— Милий карлику, чи не можеш ти мені сказати, де знаходяться мої обидва брати? Вони вирушили по живу воду і назад досі не повернулися.
— Вони сидять під замком між двома горами, — сказав карлик, — я там їх зачарував, бо були такі гордовиті.
Став принц просити карлика і просив його, поки той їх не випустив. Але карлик його застеріг і сказав:
— Ти їх бережися, у них серце зле.
З'явилися його брати, він зрадів їм і розповів, що з ним було, як знайшов він живу воду, що набрав її повний кубок і звільнив прекрасну принцесу; що вона чекатиме цілий рік, а потім вони відсвяткують весілля і він отримає велике королівство. Потім вони поїхали разом і потрапили в таку країну, де були війна і голод, і король тієї країни думав, що йому доведеться пропадати, так була велика небезпека. Тоді прийшов до того короля принц, дав йому хліба, і король нагодував цим хлібом усе своє королівство; дав принц йому меч, - він розгромив їм військо ворогів і міг з того часу жити у мирі та спокої. Взяв принц назад свій хліб і меч, і троє братів рушили далі. Але довелося їм побувати ще двох країнах, де панували війна і голод; і принц давав королям кожного разу свій хліб та меч, і так він врятував три країни. Потім сіли брати на корабель і попливли морем.
Дорогий старші брати кажуть один одному:
— Адже найменший брат знайшов живу воду, а не ми; батько віддасть йому за це все королівство, а воно по праву належить нам, він знайде в нас наше щастя.
І вони вирішили йому помститися і домовилися між собою молодшого брата занапастити. Вони вибрали час, коли він заснув, вилили живу воду з кубка, забрали її собі, а йому налили в кубок гіркої морської води.
Повернулися вони додому, і приніс молодший син хворому королеві свій кубок, щоб той випив із нього і став здоровим. Але тільки відпив він трохи гіркої морської води, розболівся ще дужче. Став він на хворобу скаржитися; тоді з'явилися до нього старші сини, почали молодшого звинувачувати, ніби хотів він отруїти батька; принесли йому справжньої живої води та подали йому напитися. Тільки він відпив тієї води, як відчув, що хвороба в нього пройшла істав він сильним та здоровим, яким був у молоді роки.
Прийшли старші брати до молодшого, стали з нього насміхатися і кажуть:
— Хоч ти живу воду й знайшов і вже як старався, а нагороду за це отримаємо ми. Треба було бути розумнішим і дивитися в обоє; ми її у тебе забрали, коли ти заснув на кораблі, а за рік один із нас візьме собі й прекрасну королівну. Але дивись, стережись, нас не видай; адже батько тобі не вірить, і якщо ти скажеш хоч слово, поплатишся життям, а мовчатимеш, то ми тебе помилуємо.
Розгнівався старий король на молодшого сина: він повірив, що той задумував його занапастити. І звелів він зібрати придворних, щоб судити його, і було вирішено його таємно пристрелити. Виїхав принц на полювання, нічого не підозрюючи поганого, і вирушив з ним разом королівський єгер. Вони опинилися в лісі одні, вигляд у єгера був такий сумний, і ось каже йому принц:
— Що з тобою, любий мій єгере?
А єгер відповідає:
— Про це сказати я не смію, а все-таки маю.
А принц каже:
— А ти мені все скажи, я тебе пробачу.
- Ах, - відповів єгер, - я вас мушу вбити, мені наказав це король.
Злякався принц і каже:
— Любий єгере, залиш мене в живих; я дам тобі свій королівський одяг, а ти дай мені замість нього свій простий.
— Я це охоче зроблю, — сказав єгер, — я все одно стріляти б у вас не міг.
І вони обмінялися одягом. Вернувся єгер додому, а принц подався далі в ліс. Через деякий час прибуло до старого короля для його молодшого сина три вози золота та дорогоцінного каміння; а були вони надіслані трьома королями, що розбили своїх ворогів мечем принца та нагодували свої королівства його хлібом. Подумав старий король: «Невже мій син ні в чому не винен?» - і сказавсвоїм слугам:
— Якби мій син залишився живим! Як я шкодую, що наказав його вбити.
- Він ще живий, - сказав єгер, - я не міг здолати свого серця і виконати ваш наказ, - і він розповів королю все, як було.
Немов камінь звалився з серця короля, і він наказав сповістити всім королівствам, що син його може повернутися назад і буде ним ласкаво прийнятий.
Королівна веліла прокласти перед своїм замком дорогу, щоб вона була вся золота, блискуча, і сказала своїм людям, що хто по дорозі тій скакатиме прямо до неї, той і є її справжній наречений, і його повинні пропустити, а хто їхатиме околевою. стежкою, той не справжній наречений, і щоб вони його не впускали.
Ось настав час, і старший брат подумав, що треба швидше поспішати до королівни і видати себе за її рятівника, і тоді він візьме її собі за дружину і отримає ще королівство на додачу. Він виїхав і, під'їжджаючи до замку, побачив прекрасну золоту дорогу і подумав: «Як шкода скакати такою дорогою», і він повернув з неї і поїхав правою стороною, по узбіччі. Він під'їхав до воріт, але люди сказали йому, що він несправжній наречений і нехай, мовляв, їде собі звідси. Незабаром після того зібрався в дорогу другий принц; він під'їхав до золотої дороги, і тільки-но ступив кінь на неї копитом, принц подумав: «Шкода таку дорогу збивати», і звернув, поїхав лівою стороною, по узбіччі. Під'їхав він до воріт, але люди сказали, що він несправжній наречений, хай, мовляв, собі їде звідси. Якраз виповнився рік, і зібрався виїхати з лісу до своєї коханої меншого брата, щоб разом з нею розвіяти своє горе. Зібрався він у дорогу і все думав тільки про королівну, і так хотілося йому бути скоріше з нею, що не помітив він тієї золотої дороги. Поскакав його кінь прямо посередині; ось вінпід'їхав до воріт, відчинилися ворота, і радісно зустріла його королівна і сказала, що він її рятівник і всьому королівству господар; і відсвяткували весілля у великій веселості та радості. Коли весільний бенкет закінчився, вона сказала йому, що його батько запрошує його до себе і прощає. Він поїхав до батька і розповів йому про все, як обдурили його брати і як довелося йому при цьому мовчати. Старий король хотів їх стратити, але вони сіли на корабель і попливли за море і з того часу так і не повернулися.