Це правда смішно або ви мене втішаєте.

"Підкидьок", 1939 рік

Кадр із фільму «Підкидьок», 1939 рік

Під час зйомок з'ясувалося, що для повноти картини потрібен ще один персонаж, і Ріна Василівна прямо на майданчику написала кілька сцен за участю хатньої робітниці-бовтанки Аріші, яку зіграла сама. На тлі блискучої гри Фаїни Раневської та Ростислава Плятта крихітна роль Ариші у виконанні Ріни Зеленої зовсім не загубилася і стала однією з найяскравіших. Після зйомок за участю Ріни Зеленої вся знімальна команда падала зі сміху, а Ріна Василівна недовірливо перепитувала: "Ні, це правда смішно чи ви мене втішаєте?"

Крилата фраза: "У нас ось так от якраз, у 57-й квартирі старенька одна теж зайшла. Попити води попросила. Попила води. Потім хватилися - піаніни нема!"

"Весна", 1947 рік

Ріні Зеленій не довелося зіграти в кіно жодної великої ролі, але й в епізодах вона вміла оволодіти увагою глядачів. Своїх персонажів актриса нерідко вигадувала сама і писала їм тексти. Так, наприклад, у картині Григорія Александрова "Весна" гримера головної героїні мав грати чоловік, але Ріна Василівна вмовила режисера віддати цю роль їй і сама переписала її.

Крилаті фрази: "Ну, губи такі вже не носять"; "І головна справа - вони хочуть мене відправити у відпустку. Наче я можу ось з такими нервами у відпустку!"

"Іноземка", 1965 рік

Кадр із художнього фільму "Іноземка" режисерів К.Жука, О.Сірого.

Ріна Зелена - ідеальна бабуся, яка зіграла на своєму віку не одну веселу стареньку ("Про Червону Шапочку", "Казка про втрачений час"). Так, у комедії "Іноземка" актрисі дісталасяроль мадам Жубер – уродженої одеситки, яка емігрувала до Франції, і через багато років приїжджає назад разом із онукою Мадлен. В Одесі на дівчинку чекають справжні пригоди в компанії заморського принца і хлопців з піонерського табору, а бабусю – метушні пошуки внучки, що зникла.

Крилата фраза: "З місця не зійду, поки не помру! А помру я не скоро!"

"Пригоди Буратіно", 1975

Ступіньну черепаху Тортилу в мереживному чіпці, що подарувала Буратіно заповітний золотий ключик, знають усі без винятку малюки в нашій країні. До речі, спочатку роль Тортили запропонували Фаїні Раневській, але та відмовилася, дізнавшись, що зйомки відбуватимуться у Білоукраїнсії. Ріна Зелена у відповідь на пропозицію лише запитала режисера, як він збирається одягати на неї панцир та пазурі. Її побоювання виявилися марними: замість панцира акторці належало пончо відповідного забарвлення, в якому Ріна Зелена серед очеретів заспівала знаменитий черепаший романс.

"Коли по радіо тепер оголошують: "Романс Тортили". Виконує Ріна Зелена", я почуваюся тенором в опері", - зізнавалася актриса, але мало хто знає, що один із куплетів пісні актриса співати відмовилася навідріз.

Кадр із фільму «Пригоди Буратіно», 1975 рік

Мені здавалося, щастя поряд - Тільки лапу протягни. усміхалося Триста років тому!

Після зйомок вона жартувала: "Ось я вже й черепахою була. Бачу - людської ролі не дочекатися, ось я й погодилася". Насправді актриса завжди не тільки з радістю знімалася в дитячих фільмах, а й писала книги для малюків, вигадувала розвиваючі ігри, озвучувала мультфільми. Маленькі глядачі та їхбатьки писали їй листи, і найкумедніші дитячі історії актриса часто використовувала у своїх естрадних виступах.

"Пригоди Шерлока Холмса та доктора Ватсона" (1979 - 1986)

Кадр із фільму «Пригоди Шерлока Холмса та доктора Ватсона: Скарби Агри», 1983 рік

Останньою роллю актриси в кіно стала місіс Хадсон, легендарна господиня квартири на Бейкер-стріт, де жив Шерлок Холмс (Василь Ліванов). Вона зіграла у всіх п'яти серіях про пригоди сищика та його вірного помічника доктора Ватсона (Віталій Соломін). На зйомках останнього фільму 1986 року їй виповнилося 85 років, і тоді актриса покарала режисерові Ігорю Масленникову: "Тепер називайте мене Руїна Зелена". Завдяки Ріні Зеленій місіс Хадсон стала одним із головних персонажів фільму, хоча актриса завжди жартувала з своєї героїні, порівнюючи її з меблями. "Про цю роль і говорити особливо нічого, - лукавила Зелена. - От якби фільм називався "Шерлок Холмс і місіс Хадсон" - це інша справа".

Матеріал підготовлений на основі інформації відкритих джерел

Фотолента Ріна Зелена: сміх як ліки

Ріна Зелена завжди стверджувала, що не знає у світі нікого краще за дітей. Для них вона писала сценарії та книги, складала ігри, озвучувала мультфільми. Черепаха Тортіла в "Пригодах Буратіно", бабуся Надя у "Казці про втрачений час", бабуся Червоної шапочки - ось лише кілька її знаменитих ролей. Її голосом кажуть Вовка з Тридев'ятого царства, Мумі-мама у мультику за казкою Туве Янссон.

На фото: Ріна Зелена (друга зліва) та Людмила Шагалова у художньому фільмі "Казка про втрачений час".

Її героїнь любили діти та дорослі, писали "Рінезеленої" листи цілими тоннами, і вона завждиплатила їм взаємністю, вигадуючи нові образи і відстоюючи правило: з дітьми треба спілкуватися тільки на рівних.

Влаштуй всесвітні оглядини

І склич всю жіночу стать,

Але я впевнений: краще за Рину

Ти б нікого не знайшов.

Так писав про Ріну Зелену Самуїл Маршак у 1944 році. Вона народилася в Ташкенті, кілька років прожила в Одесі, куди перевели по службі батька. Там, до речі, Катерина стала Ріною – довге ім'я не помістилося на афіші театру. Переїхавши до Москви, вона влаштувалася в театр з назвою "Не ридай". Музичні мініатюри, комічні скетчі, виступи в "Балаганчику" та Театрі Сатири - у Москві життя Рини Зеленої закрутилося ураганом.

На фото: Ріна Зелена в молодості.

Якось на концерті 1929 року акомпаніатор, з яким вона мала виступати, не приїхав, тоді актриса вийшла на сцену і дитячим голосом прочитала "Мойдодир" Чуковського. Так народилося її нове амплуа - оповідання "Дорослим про дітей", які збирали у радіоприймача цілі сім'ї. У кіно вона дебютувала у 1931 році у фільмі "Путівка в життя", а в 39-му на екрани вийшов "Підкидьок". Сценарій до цієї сімейної стрічки Зелена написала разом з Агнією Барто і сама зіграла хатню робітницю Арішу, чия репліка "ходять тут всякі, а потім піаніни немає" миттєво стала крилатою.

На фото: Ріна Зелена у фільмі "Підкидьок" (кольорова версія).

В "Іноземці" - Мадам Жубер, іноземна туристка, яка привезла онуку до СРСР, а та знайшла пригоди у компанії одеських піонерів.