Цефтріаксон-КМП – лікарський препарат
Діюча речовина: ceftriaxon
Форма випуску: Порошок для розчину для ін'єкцій по 0,5 г або 1 г у флаконах
Склад
1 флакон містить цефтріаксону стерильної натрієвої солі в перерахунку на цефтріаксон - 0,5 г або 1 г.
Показання до застосування
Лікування інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами, у тому числі:
ЛОР-органів, дихальних шляхів (гострий та хронічний бронхіт, пневмонія, абсцес легень, емпієма плеври); шкіри та м'яких тканин (стрептодермії); сечостатевих органів (пієліт, гострий та хронічний пієлонефрит, цистит, простатит, епідидиміт, гінекологічні інфекції, неускладнена гонорея); органів черевної порожнини (жовчних шляхів та шлунково-кишкового тракту, перитонітах).
Лікування сепсису та бактеріальної септицемії; інфекції кісток (остеомієліт), суглобів; бактеріального менінгіту та ендокардит; м'якого шанкеру, сифілісу, хвороби Лайма; тифозної лихоманки; сальмонельозу; інфекцій у пацієнтів з ослабленим імунітетом та для профілактики післяопераційних гнійно-септичних ускладнень.
Протипоказання
Підвищена чутливість до Цефтріаксону-КМП та інших цефалоспоринів, пеніцилінів, карбопенемів перший триместр вагітності, грудне вигодовування (на час лікування припиняють), печінкова та ниркова недостатність.
Спосіб застосування та дози
Цефтріаксон-КМП застосовують внутрішньом'язово та внутрішньовенно. Слід використовувати лише свіжоприготовлені розчини. Для внутрішньом'язового введення препарат розчиняють у стерильній воді для ін'єкцій у таких співвідношеннях: 0,5 г розчиняють у 2 мл води, 1 г – у 3,5 мл води. Внутрішньом'язові ін'єкції вводять у верхній зовнішній квадрант великого сідничного м'яза досить глибоко.Рекомендується вводити не більше 1 г в одну сідницю. З метою усунення болю в місці ін'єкції можливе використання 1% розчину лідокаїну.
Для внутрішньовенного введення препарат розчиняють у стерильній воді для ін'єкцій (0,5 г розчиняють 5 мл, 1 г - 10 мл розчинника). Вводять внутрішньовенно повільно (протягом 2 – 4 хв). Для внутрішньовенних інфузій розчиняють 2 г препарату в 40 мл розчину, що не містить іонів кальцію (розчин хлориду натрію 0,9 %, розчин глюкози 5 % або 10 %, розчин левульози 5 %). Дозу 50 мг/кг маси тіла і більше слід внутрішньовенно вводити крапельно протягом не менше 30 хвилин.
новонароджених та недоношених добова доза становить 20 - 50 мг/кг маси тіла 1 раз на добу (дозу 50 мг/кг маси тіла перевищувати не дозволяється). При бактеріальному менінгіті у немовлят початкова доза становить 100 мг/кг маси тіла один раз на добу (максимально 4 г). Після виділення патогенного мікроорганізму та визначення його чутливості дозу необхідно відповідно зменшити; від 3 тижнів до 12 років - 50 - 80 мг/кг на добу в 2 введення (у дітей з масою тіла 50 кг і більше слід дотримуватись дозування для дорослих); для дорослих та дітей старше 12 років препарат призначається по 1 - 2 г 1 раз на добу, при необхідності - до 4 г (бажано у 2 введення через 12 годин).
Тривалість лікування залежить від виду інфекції та тяжкості стану. Після зникнення симптомів інфекції та нормалізації температури тіла рекомендується продовжувати застосування протягом не менше трьох днів.
При неускладненій гонореї дорослим вводять одноразово внутрішньом'язово 0,25 г Цефтріаксону-КМП. Для профілактики післяопераційних інфекцій дорослим вводять 1 г одноразово за ½ - 2 години до операції внутрішньовенно у вигляді інфузії протягом 15 - 30 хвилин у концентрації 10 -40 мг/мл. У хворих з порушеною нирковою функцією при збереженні функції печінки не слід знижувати дозу Цефтріаксону-КМП. Тільки у разі претермінальної ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза не повинна перевищувати 2 г
Побічний ефект
Цефтріаксон-КМП відносно добре переноситься. В окремих випадках можливі:
з боку системи травлення: нудота, блювання, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, холестатична жовтяниця, гепатит, псевдомембранозний коліт; алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, еозинофілія, рідко - набряк Квінке; з боку системи згортання крові: гіпопротромбінемія; з боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит.
Ефекти, зумовлені хіміотерапевтичною дією – кандидоз. Місцеві реакції: флебіт (при внутрішньовенному введенні); болючість у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні).
