Церковна соната

Церковна соната(італ. sonata da chiesa) - інструментальне твір барокового періоду, що зазвичай складається з чотирьох частин. Найчастіше в церковних сонатах було кілька мелодій, а частини створювалися в різних темпах (повільна-швидка). Друга частина таких сонат зазвичай була написана у швидкому темпі і мала форму фуги, а третя та четверта частини були у бінарній формі та були написані як сарабанда чи жига.

Існує також помилкова думка, що церковні сонати створювалися виключно для виконання під час релігійних церемоній. Ці твори, хоч і несли у собі релігійну функцію, виконувались найчастіше як концертні п'єси для розваги.

Одним із найпомітніших композиторів, що працювали в цьому жанрі, є Арканджело Кореллі (1653–1713). Серед його найкращих творів можна згадати церковну сонату №6, Op.1; присвячену королеві Швеції, Христині (1626-1689), яка проживала в Римі. Перші 8 з 12 кончерто гроссо є також церковними сонатами. Також дана форма твору застосовувалася І. С. Бахом у кількох скрипкових сонатах.

Після 1700 цей тип сонат змінився камерними сонатами. Церковна соната повністю вийшла з моди за часів Йозефа Гайдна (1732–1809), хоча в його ранніх симфоніях цей стиль все ще присутній. Пізніше У. А. Моцарт створив 17 «церковних сонат», але вони були вже зовсім інших цілей. Твори Моцарта були одночастинними творами для органу та струнних інструментів, які виконувались під час церковних свят [1] [2] .

---