Червона армія на льоду легенда радянського хокею очима американського документаліста, Культура і
Хокеїсти із знаменитої п'ятірки Ларіонова були героями, славою радянського спорту. Яким було їхнє життя за офіційним фасадом? І як склалася їхня доля після розпаду СРСР?
Вони були легендарною хокейною п'ятіркою, непереможною на льоду, загартованою найважчими щоденними тренуваннями, згуртованим життям пліч-о-пліч у тренувальному таборі. Вони подавали один одному шайбу з блискавичною швидкістю і приголомшливою точністю, рухаючись на льодовому полі по хитромудрій і тільки їм зрозумілій траєкторії і приводячи в замішання супротивника. Нападники Сергій Макаров, Ігор Ларіонов, Володимир Крутов та захисники Олексій Касатонов та В'ячеслав Фетісов, який був також капітаном команди, входили до цієї провідної п'ятірки радянської збірної з хокею з шайбою у 1980-х.
Кадр із фільму: В'ячеслав Фетісов та Віктор Тихонов
Усі вони були вихованцями Центрального спортивного клубу армії (ЦСКА) за міністерства оборони Радянського Союзу. Вони забезпечили славу радянської хокейної збірної у світі в останнє десятиліття існування СРСР, яка у 1980-х двічі здобула "золото" на Олімпійських іграх і п'ять разів стала чемпіоном світу. Вони ж стали першими радянськими хокеїстами, які перейшли на роботу до західних хокейних клубів: американських, канадських чи швейцарських. З ними закінчилася легендарна епоха радянського хокею. І всі вони продовжили свою діяльність у спорті сучасної України.
Хокей як високе мистецтво
ЧС з хокею в Білорусі: чи вийшло свято і для кого?
Організація чемпіонату світу в Мінську заслужила високої оцінки з боку Міжнародної федерації хокею та її президента Рене Фазеля. А що думають пропідсумки турніру самі білоруси?
Допінг у НДР: історія спортсменів із країни, якої немає
Надя Команечі: маленька комуністка, яка ніколи не посміхалася
Катаріна Вітт: "найкрасивіше обличчя соціалізму"
Цікаво відзначити, що режисер Гейб Польський – виходець із родини радянських емігрантів. Він розповідає історію радянського хокею з його витоків і представляє спорт СРСР як політичну зброю в холодній війні. Серед сотень тисяч хлопчаків, які мріяли про кар'єру хокеїста, систематично відбирали найкращих, здатних примножувати славу радянського спорту. Адже хокей, як і інші види спорту, був інструментом пропаганди. "Ми - найкращі, завдяки радянській системі та соціалізму", - це послання спортсмени були покликані нести до інших країн.
Нещадність - запорука успіху
Віртуозна гра радянських спортсменів на хокейному полі була результатом жорсткої дисципліни та багатогодинних тренувань із величезним фізичним навантаженням. У 1960-ті радянську команду тренував Анатолій Тарасов – добрий, творчо мислячий педагог. Але його було звільнено з тренерського поста після того, як одного разу на знак протесту проти, як він вважав, неправильно зарахованого гола, вивів команду з поля та перервав матч. На глядачів довелося чекати 40 хвилин, а серед них був керівник країни Леонід Брежнєв. Обурений цим інцидентом, він наказав прибрати тренера.
Анатолію Тарасову протиставлено Віктора Тихонова, якого згадують як дуже жорсткого, мабуть, навіть деспотичного тренера. Спортсмени жили в спортивному таборі 11 місяців на рік, практично ізольовано від зовнішнього світу, приблизно раз на місяць їм дозволялося залишити табір, щоб побачити сім'ю. Вони тренувалися чотири рази на день. Навантаження було настільки велике, що,спогадам Владислава Третьяка деякі спортсмени навіть мочилися кров'ю. "Основа перемоги - бути себе нещадним", - говорив Тихонов.
Драма, гідна Шекспіра
Наприкінці 1980-х, у роки перебудови, ліберальні віяння досягли і радянського спорту. У ЦСКА почали подумувати про те, щоб "продавати" радянських хокеїстів у США та Канаду. Самі спортсмени зовсім не проти попрацювати за кордоном. І В'ячеславу Фетісову, головному герою фільму Red Army, його тренер Тихонов обіцяв, що відпустить у США. Однак він не дотримався своєї обіцянки. І розчарований Фетісов скликав прес-конференцію, на якій заявив своїм співвітчизникам, що не збирається більше співпрацювати з Тихоновим і йде з ЦСКА.
Кадр із фільму: В'ячеслав Фетісов та Володимир Путін
За цим були драматичні події, що розкололи передову п'ятірку радянського хокею. Більшість команди підтримала свого капітана Фетісова. Але на бік тренера став близький друг В'ячеслава – Касатонов. Відповіді колишніх друзів на запитання режисера "Red Army" через 25 років показують, наскільки трагічною для них була ця ситуація. Фетісов згадує довгі роки дуже тісної дружби: "ми були як братися", каже він. А для Олексія Касатанова, явно збентеженого нагадуванням про його розрив із другом, за його словами, "ще не настав час" розповісти, що і чому сталося тоді.
Відлуння колишньої слави
Роки в американському спорті для колишніх радянських хокеїстів були непростими. Стиль західного хокею був зовсім іншим, причому не тільки техніка гри, а, так би мовити, ідеологія в її основі: в американському хокею ставку робили не на колективізм, а на конкуренцію, і в цілому гра та відносини між спортсменами були жорстокішими.
У 2000-х багато хокеїстівпродовжили свою кар'єру в Україні. В'ячеслав Фетісов, наприклад, обіймав посаду міністра спорту. Олексій Касатонов був менеджером з української збірної. Однак Україні так і не вдалося повторити успіхи радянського хокею.