Чи може Коран бути витвором Мухаммада Релігія Іслам
- Авторство: IslamReligion.com
- Опубліковано 31 Mar 2008
- Останні зміни 13 Feb 2012
- Роздруковано: 400
- Показано: 18017 (на добу: 4)
- Оцінка: 5 з 5
- Оцінено: 12
- Надіслано поштою: 3
- Коментарів: 0
- Пророк Мухаммад сам написав Коран.
- Пророк Мухаммад запозичив текст Корану в інших, наприклад, у юдеїв, християн чи інших чужинців, які відвідали Аравію.
Господь про це сказав:
«Вони кажуть: «Це – казки давніх народів. Він попросив записати їх, і їх читають йому вранці і після полудня» Скажи: «Послав його Той, Кому відомі таємниці на небесах і землі. Він прощаючий, милосердний» (Коран 25:5-6)
Безграмотність Мухаммада ніколи не була секретом, у тому числі і для його недоброзичливців. Його життя протікало як на долоні: люди знали його друзів, знали про його поїздки, угоди. За чесність і порядність Мухаммада прозвали Аль-Амін – вартий довіри. Але варто було Мухаммаду заявити про релігію єдинобожжя, як соплеменники, які колись шанували його, ополчилися проти нього, називаючи вигадником, чаклуном, збожеволівшим... І все ж пояснити походження Корану вони такта не змогли.
«Подивися, які притчі вони наводять тобі. Вони впали в оману і не можуть знайти дорогу» (Коран 17:47).
А насправді все просто: Господь розповідає, що на небесах і на Землі, і сповіщає Своїх посланців.
Чи міг Мухаммад написати Коран?
Не міг! І на те є причини.
По-перше, було кілька випадків, коли Мухаммад міг видати свій твір за Коран, але він так не вчинив. Наприклад, після першого Одкровення люди чекали ще, проте Господь не посилав нічого протягом кількох місяців. Люди почали сміятися з Мухаммада: «Господь покинув його!» Так тривало, доки не зійшла сура «Ад-Духа». Ніщо не заважало Мухаммаду написати кілька рядків, щоб припинити знущання людей, проте він дочекався Одкровення від Бога. Також був випадок, коли лицеміри звинуватили кохану дружину пророка Аїшу в невірності. Мухаммад легко міг вигадати виправдання і уявити його як Одкровення, але він довго чекав Слова Господа, а вороги весь цей час потішались і зловтішалися, поки Господь не повідомив про невинність Аїші.
«О Пророк! Чому ти забороняєш собі те, що дозволив тобі Аллах, прагнучи догодити своїм дружинам? Аллах є прощаючим, милосердним» (Коран 66:1).
«Пророку і віруючим не слід просити прощення для багатобожників, навіть якщо вони є родичами, після того, як їм стало зрозуміло, що вони будуть мешканцями Ада» (Коран 9:113).
«Ти приховав у своїй душі те, що Аллах зробить явним, і ти побоювався людей, хоча Аллах більше заслуговує на те, щоб ти побоювався Його» (Коран 33:37).
«Тому, хто вирішив, що він ні чого не потребує, ти приділяєш увагу, Що ж буде тобі, якщо він не очиститься? А того, хто приходив до тебе з запопадливістю, і боявся Аллаха, ти залишаєш без уваги. Але немає! Цеє Настанова…» (Коран 80: 5-11).
Він міг спокійно приховати ці аяти, але вчинив чесно.
«Він бачив його (Джибриля) на ясному горизонті і не скупиться передати таємне. Це не мови проклятого сатани. Куди ж ви прямуєте? Це лише нагадування про світи» (Коран 81:23-27)
У наступних аятак пророка застерігають:
«Ми послали тобі Писання істинно, щоб ти розбирав позови між людьми так, як тобі показав Аллах. Тому не сперечайся за зрадників. Проси вибачення у Аллаха, адже Аллах – Прощаючий, Милосердний. Не сперечайся за тих, які зраджують самих себе (не послухаються Аллаха), адже Аллах не любить того, хто є зрадником, грішником. Вони ховаються від людей, але не ховаються від Аллаха, тоді як Він перебуває з ними, коли вони вимовляють ночами слова, якими Він не задоволений. Аллах обіймає те, що вони роблять. Ось ви сперечаєтеся за них у цьому світі. Але хто сперечатиметься за них з Аллахом у День воскресіння? Чи хто буде їхнім захисником? Якщо хтось вчинить злодіяння або буде несправедливий по відношенню до себе, а потім попросить у Аллаха прощення, то він знайде Аллаха прощаючим і милосердним. Хто вчинив гріх, той вчинив його на шкоду собі. Аллах – Знаючий, Мудрий. А хто зробив помилку чи гріх і звинуватив у цьому невинного, той звалив на себе тягар наклепу та очевидного гріха. Якби не милосердя і милість Аллаха до тебе, то група з них має намір би ввести тебе в оману, однак вони вводять в оману лише самих себе і нічим не шкодять тобі. Аллах послав тобі Писання та мудрість і навчив тебе тому, чого ти не знав. Милість Аллаха до тебе велика! (Коран 4:105-113).
Ці аяти розповідають історію про одного із мусульман Медини. Він украв зброю і сховав серед речей свого сусіда іудея. Господар зброїрозпитував його про втрату, але той нічого не зізнався. Коли зброю знайшли, юдей заперечував свою причетність до крадіжки та звинуватив сусіда мусульманина. Люди пішли до Мухаммада за вирішенням суперечки. Пророк намагався винести правильне рішення, і Господь послав аяти, які виправдовують юдея. І це незважаючи на затяте заперечення юдеями релігії Мухаммада! В аятах Всевишній закликав пророка не брати сторону винного.
«Тому не сперечайся за зрадників. Проси вибачення у Аллаха, адже Аллах – Прощаючий, Милосердний…. Якби не милосердя і милість Аллаха до тебе, то група з них збиралася б ввести тебе в оману».