Читати онлайн Політ Жирафа автора Кривін Фелікс Давидович - RuLit - Сторінка 21
Один кіномеханік працював кіномеханіком, але йому чомусь постійно кричали: «Швець!» Тому його перевели на посаду шевця.
Кіномеханік сумлінно працював шевцем, але взуття його не купували і його перевели на посаду продавця.
Кіномеханік з великою старанністю продавав взуття, але хоча жодної пари продати не вдалося, ревізія виявила велику недостачу.
Щоб дізнатися, звідки вона взялася, кіномеханіка призначили ревізором.
Кіномеханік чудово працював ревізором, але в ресторані, куди він прийшов з ревізією, виявилося розкрадання продуктів, і його визначили туди шеф-кухарем.
Робота кіномеханіку подобалася, він віддавав їй всього себе і навіть уже трохи навчився готувати, але тут трапилося масове отруєння, і кіномеханіка перевели до лікарні провідним лікарем.
Смертність відразу різко зросла. Насамперед така смертність була лише на цвинтарі.
Тому кіномеханіка призначили директором цвинтаря.
Але ж ви знаєте цих могильників, вони вам кого хочеш закопають. І одного разу вони закопали директора цвинтаря, хоча небіжчик був не він, а другий.
Приїхала поліція, яка неодноразово заявляла, що вона будь-якого злочинця з-під землі дістане. Щоправда, поки що не виходило з-під землі, а тут якраз натрапив на випадок.
Дістала поліція злочинця з-під землі, і хоч він був не злочинець, а кіномеханік, який тимчасово працював директором цвинтаря, але відступати було нікуди, про здобутого з-під землі злочинця вже було повідомлено. До того ж, поліція повинна діставати з-під землі лише злочинців, а не чесних громадян.
Тому кіномеханіка не взяли на роботу в поліцію, як він міг сподіватися, а посадили у в'язницю як арештант.
Ні собі, ні вам не побажаю такої якості.
Є два видивласності: дірка - власність штанів і штани - власність дірки. Кожен сам обирає, ким йому бути, діркою чи штанами. Хоча, звісно, хотілося б мати у власності штани, а не пусте місце.
Це мудрість життя. А далі йде саме життя. І в житті цьому знаходилися штани, а в штанах знаходилася Дірка.
Штани були формені, і Дірка ними дуже пишалася. Та й сама вона не на смітнику знайшлася. Закінчила школу з медаллю, вступила до інституту. Їй всюди штани помагали. Як дізнаються, від яких вона штанів, відразу: сідай, чудово.
У інституті народного господарства дірка була хорошому рахунку. У народному господарстві стільки дірок, рахунок уже йшов не на десятки, не на сотні, а на тисячі, але й при цьому Дірка була на хорошому рахунку.
А тут війна. Коротка перепідготовка і вирушає Дірка на фронт пробоїною.
У дитинстві всі дірки мріють стати пробоїнами, щоби плавати на кораблях. Але пробоїною довго не поплаваєш. Скільки наші пробоїни у війну кораблів перетопили! Щоправда, не ворожих, своїх. Куди не спрямують пробоїну, тому кораблю вже не вийти у відкрите море.
Закінчила війну з орденами, медалями. За взяття того й сього. І пішла працювати за фахом, у народне господарство. Не одна хата затопила, теж свої будинки, не ворожі. Немає порядку у цьому народному господарстві.
Знову пішла вчитися. Фронтовичка ж, енергії хоч греблю гати. Отримала кваліфікацію свердловини, але була прийнята на посаду замкової. До кабінету головного бурового начальника. Цей буровий начальник був на війні танкістом і почав використовувати замкову щілину як оглядову щілину. В результаті звільняв половину підлеглих.
І що це за професія така – людей топити? І заробітна плата за це хороша, і бойові, і трудові нагороди.
Так і працювала до пенсії. Іна пенсії ще пожила.
Зашивали її при великому збігу народу, лежала вона на очах у народу у формених штанах, за всіх регалій, грав військовий оркестр, а її зашивали, зашивали, доки не зашили зовсім. Тільки шов від неї лишився. Кожен має залишити в житті якийсь слід, інакше наше життя не має сенсу.
Трагедія у жанрі анекдоту
Якась Актінія, дуже апетитна баба, і у сенсі зовнішніх даних, а й внутрішньої потреби чогось пожувати, мала звичку роззявляти рота навіть тоді, що він ще не прорізався (звичайне явище в актиній).