Чому калим і махр не мають нічого спільного
Як відомо, махр – це право жінки перед чоловіком у отриманні матеріальних коштів за канонами ніках. Махр, заплачений до нікаха чи під час нього, називається «достроковий», а після нікаха – «відстрочений». Махр можна повністю заплатити як достроково, і відтермінувати його.
Махр - це ціна (гроші або цінне майно), яку чоловік виділяє дружині під час укладання шлюбу. Виплата махра підносить цінність жінки, задовольняє її потреби, дає гарантію на майбутнє і показує важливість нікаха. Оскільки махр є правом жінки, то право володіння цими засобами належить їй. Без дозволу жінки ніхто не має права користуватися даним майном.
Калим же є звичаєм, яке скасував Пророк (хай благословить його Аллах і вітає!), але в деяких районах воно присутнє на сьогоднішній день і виглядає так: «Під час одруження зять має заплатити гроші тестеві (або сім'ї)». Це не має нічого спільного з махром. У наш час у деяких мусульманських суспільствах, батьки дівчат беруть із хлопців калим, не маючи на це право. Вони думають, що ці кошти є ціною, яку хлопці платять за їхніх дочок і тому не віддають ці кошти дочкам, не витрачають їх на весільні витрати чи витрачають, але дуже малу частину.
Якщо порівнювати махр і калим, то махр встановлений канонами ніках і є майном, яке належить дівчині. Батько не має права на це майно. Калим розуміється, як вигода з продажу. Оскільки не можна продати вільну людину, ці гроші не можна отримувати за свою дочку. По суті це хабар, а це гріх. Коли кішка хоче з'їсти своє дитинча, вона представляє тварину, яку вона їсть із задоволенням (миша) і після цього з'їдає. Унаш час, жадібні до грошей і не знають релігію батьки, беруть калим, уявляючи це як махр. Вони вважають, що це є легальним, називають вигаданим своїм правом, тим самим роблять гріх.
Калим не є махром. За юрисдикцією ісламу, хлопець, який заплатив калим, має право вимагати їхнього повернення від батька дівчини. Якщо він витратив їх, то хлопець може вимагати відшкодування цих грошей іншими способами. Батько, який віддав себе ісламу, не повинен приймати ці гріховні гроші, якщо ж через невігластво він таки прийняв їх, то він повинен негайно їх повернути.