Чому нікого не обдурити своїм фальшивим сміхом
Це сталося кілька років тому, коли я навчався в університеті. Наша група захотіла запізно відзначити «екватор» – дату, яка знаменує середину навчання. Ми вирішили орендувати будинок і так вийшло, що з власником будинку довелося спілкуватися мені. Це було жахливо. Я ніколи не зустрічав людей, які так люблять розмовляти. Причому саме розмовляти про те, щоб заткнутися і дати сказати співрозмовнику хоч слово, не йшлося й мови.
Доходило до казусів. Він труїв «смішні» жарти, і, оскільки я був у безвихідному становищі, мені доводилося сміятися. Точніше, імітувати сміх. Мені здавалося, я став професіоналом у цій справі, поки після одного з моїх фальшивих смішок він не подивився на мене так, що я зрозумів:
Більше фальшиво сміятися я не буду. Мене розкрили.
Вашому співрозмовнику не важко зрозуміти, наскільки щирий ваш сміх. І якщо ви не вірите моєму негативному досвіду, то, напевно, повірите Грегу Браянту.
Браянт – доктор психологічних наук та професор у Каліфорнійському університеті. Недавнє дослідження, яке він провів із колегами, доводить, що фальшивий сміх — це звичка, якої краще позбутися.
Сміх - це реакція на веселощі. Він викликає викид ендорфінів, через який ми почуваємося краще. Є навіть докази того, що під час сміху наші м'язи розслаблюються. Це жест тіла, що показує, що ми не схильні до агресії та атаки.
Фальшивий сміх - це імітація справжнього сміху, яка створюється з використанням інших м'язів і зароджується в іншій частині мозку. Результат зводиться до того, що штучний сміх за звучанням нагадує розмовну мову і люди це розуміють підсвідомо.
У Каліфорнійському університеті було проведено кілька експериментів. Один з них полягав унаступному:
Вчені сповільнили аудіозапис щирого та фальшивого сміху у 2,5 рази. Виявилося, що щирий сміх у сповільненому записі схожий на звук, який видає тварина, тоді як фальшивий сміх виразно нагадує уповільнену людську мову.
Давши порівняти ці записи піддослідним, вони переконалися, що це помічають все. Вчені просили респондентів відповісти, хто видає цей звук: тварина чи людина. Респонденти не змогли відповісти правильно у випадку зі щирим або спонтанним сміхом, але практично завжди правильно вгадували джерело штучного сміху.
Другий експеримент був більш простим та переконливим. Учасникам експерименту включали записи щирого та фальшивого сміху та просили визначити, який сміх вони чують зараз. У70% випадків учасники визначали фальшивий та щирий сміх правильно.
У випадку зі сміхом ми можемо відрізнити оригінал від фальшивки. Сміх - це одна з найдавніших емоційних реакцій, і не дивно, що ми навчилися визначати, коли вона нещира. Тому, коли наступного разу вам розкажуть кумедний жарт, краще чесно скажіть, що він кумедний. Адже у кращому випадку вам просто не повірять. У гіршому ж вам доведеться вислуховувати таке в майбутньому.