Чому розведення найкращих з найкращими може дати поганий результат Навіщо людині собака
Підтримка корисної, помірно вираженої поведінки у бельгійських малину є прикладом того, що називається «стабілізуючий відбір», при якому гетерозиготний стан (наприклад, Аа) має перевагу в порівнянні з будь-яким гомозиготним станом (АА або аа). (Це також називається «наддомінування»). Це означає, що схрещування двох гетерозиготних собак, з добре вираженими грициками, не дасть у потомстві ще кращих пастухів, тому що частина потомства не буде зацікавлена в пасіння (АА), в той час, як інші будуть мати подвійну дозу гена CDH2 і будуть надмірно нервозні, що неприйнятно для такої роботи. Оскільки найкращими собаками будуть саме гетерозиготні, відбір йтиме саме на поєднання цих генів, що дасть краще поєднання вигідної (хорошої грицикової роботи) та невигідної (схильність до кругового руху) поведінки.
Вам також можуть бути відомі й інші приклади подібного наддомінування у собак. Наприклад, у уіппетів: собаки в одній копією гена міостатину, що мутував (який бере участь у функціонуванні м'язів) набагато швидше, ніж собаки з нормальним набором генів, але собаки з двома копіями гена мають перерозвинену мускулатуру (Mosher et al 2007). Це ще один приклад, коли гетерозиготний стан перевершує будь-який з гомозиготних варіантів.
Ще один цікавий приклад — рідж у родезійських ріджбеків, який обумовлений домінантною мутацією (Hillbertz et al 2007). Собаки без цієї мутації не мають ріджу, а собаки з однією копією мутантного гена мають породотипний рідж на спині. Однак собаки з двома копіями мутантного гена схильні до вродженої вад розвитку під назвою дермоїдний синус. Собаки без ріджа,як правило, виключаються з розведення, оскільки це вважається пороком, як і собаки з дермоїдним синусом. Таким чином, знову кращим є фенотип, що має гетерозиготний генотип. Але розведення двох гетерозиготних собак призведе до отримання не ідеальних ріджів, а кількох собак без ріджу, кількох з ріджем, і, ймовірно, деякі з них матимуть дермоїдний синус. (Це простий розподіл у ґратах Пеннета.)
Ось тільки три приклади, де розведення «кращий з найкращим» не призведе до «ще кращого» через нерозуміння основ генетики. Насправді це може призвести до видалення з розведення собаки (наприклад, малину зі схильністю до кружляння), у той час як схрещування її з відповідним партнером (наприклад, гомозиготним собакою, з низькою схильністю до кружляння) може дати гетерозиготне потомство, яке буде мати ідеальне поєднання мотивації та самоконтролю. Так само використання ріджбеків без ріджів даватиме деяку кількість нащадків без ріджів, але при цьому не виходитимуть щенята з дермоїдним синусом. При такій кількості порід з величезним списком генетичних патологій в результаті втрати генетичного розмаїття, що триває, особливо необачно видаляти з генофонду собак, яких можна використовувати для отримання потомства з потрібним генотипом (тобто гетерозиготних по гену, що цікавить).