Цитоморфологічний метод, Електронно-мікроскопічний метод, Клінічна діагностика, Передзабійна
Цитоморфологічний метод
Сутність методу полягає у виявленні в периферичній крові та кровотворних органах накопичення морфологічно змінених, переважно незрілих чи патологічних клітин.
Мазки, приготовані на предметних стеклах, а також препарати - відбитки, приготовані з матеріалу, взятого при біопсії, або зі шматочків органів при забої тварини, фіксують у спирті, забарвлюють за Паппенгеймом і досліджують під мікроскопом з імерсійним об'єктивом зі збільшенням 90.
Результати вважають позитивними на лейкоз, якщо в мазках крові більше 3%, а в кровотворних органах більше 10% родоначальних, слабодиференційованих (пролімфоцити, лімфобласти, мієлобласти) або пухлинних клітин, які відрізняються від нормальних за формою, величиною, структурою і тотожні клітинам пухлини.
Електронно-мікроскопічний метод
Для прижиттєвої диференціальної та експрес-діагностики гемобластозів на початкових стадіях лейкозного процесу застосовується трансмісійна та скануюча електронна мікроскопія.
Скануюча мікроскопія дозволяє оцінити поверхневу архітектоніку, а трансмісійна – ультраструктуру інфікованих та «лейкозних» лімфоцитів. Метод електронної мікроскопії включає:
виділення лімфоцитів чи лейкоцитів із крові чи лімфи;
взяття шматочків лімфовузлів розміром 0,5*1,0 см;
фіксацію, зневоднення та заливання матеріалу в епоксидну смолу;
приготування ультратонких зрізів, їх фарбування солями важких металів - цитратом свинцю та уранілацетатом;
дослідження в електронному мікроскопі та фотографування отриманих об'єктів на фотопластини.
Вірус лейкозу ВРХ виявляється тільки in vitro при культивуванні лейкоцитів крові та лімфи протягом24, 48, 72 години. Зрілі віріони мають ультраструктуру, типову для онкорнавірусу типу С. Вірусні частинки утворюються на поверхні клітини (лімфоциту) або у цитоплазматичних вакуолях.
Лейкозні лімфоцити мають чітку відмінність від нормальних клітин. Вони знаходять: поліморфізм ядра, гіпертрофію мембранного апарату, дублікацію ядерних і поверхневих мембран мітохондрій, поява ядерних аномалій - ядерних кишень (найважливіша ознака).
В одному лімфоциті виявляють від однієї до шести та більше ядерних кишень. Ці аномалії є потогномонічними (специфічними) для лейкозних лімфоцитів.
Клінічна діагностика
Клінічні ознаки злоякісних захворювань кровотворної тканини ВРХ – гемобластозів – складаються із спостережень за хворими тваринами. Вони різноманітні та залежать від форми та стадії перебігу хвороби. Виявляються частіше у тварин 4 – 8 – річного віку і протікають в основному хронічно (2 – 5 років). Інфекційний процес при лейкозі ВРХ характеризується стадійністю. Розрізняють 4 стадії хвороби: інкубаційну (онкорнавірусна інфекція), початкову, розгорнуту та термінальну. Хвороба протікає спочатку безсимптомно, а потім проявляється лімфоцитозом та (або) утворенням пухлинних розростань у кровотворних, лімфоїдних органах та тканинах.
При клінічній діагностиці застосовують загальні методи дослідження: огляд тварини, пальпацію поверхневих лімфовузлів, термометрію, аускультацію, перкусію, ректальне дослідження лімфовузлів та органів тазової порожнини.
Крім ураження кровоносної та лімфоїдної систем часто в патологічний процес залучаються внутрішні органи, що не мають відношення до кровотворення. Тому і клінічні ознаки можуть бути неспецифічні, що відображають функціональні порушення тієї чи іншої системиорганів унаслідок пухлинних розростань, та специфічні, характерні для окремих форм лейкозу.
Неспецифічні ознаки виражаються розладами функцій організму загального характеру. У тварин погіршується загальний стан, спостерігається відсутність апетиту, зниження надою, швидка стомлюваність, схуднення. Нерідко відзначають розлади діяльності шлунково-кишкового тракту (діарея, запори, атонія, тимпанія передшлунків). Пухлинні розростання в серці зумовлюють ослаблення серцевої діяльності, провокують симптоми травматичного перикардиту, ціаноз, жовтяничність слизових оболонок, порушення дихання, набряки підшкірної сполучної тканини в ділянці підгрудка, живота, вимені, підщелепного простору. Спостерігають збільшення однієї або кількох часток вимені (спочатку без порушення лактації).
До патологічного процесу нерідко залучається печінка, вона збільшується в обсязі. При різкому збільшенні задній край пальпується через черевну стінку.
Специфічні (патогномонічні) клінічні ознаки характеризуються збільшенням поверхневих (передлопаткових, привушних, нижньощелепних, надколінних, надзмінних) та доступних до ректального дослідження внутрішніх лімфовузлів (глибокі пахові, крижові). Виявляється збільшення матки, сечового міхура, витрішкуватість - екзофтальм за рахунок пухлинних розростань. Характер і рівень поразки лімфовузлів різні, залежить від форми хвороби. Внутрішні лімфовузли уражаються частіше за зовнішні. Збільшені лімфовузли без підвищеної температури, безболісні, рухливі, еластичній або щільній консистенції. Вони можуть зростатися у конгломерати.
До специфічних ознак відноситься збільшення селезінки. При лімфолейкозі її розміри зростають у кілька разів, і селезінка може досягати маси 25 кілограм; вУ деяких випадках капсула розривається, і тварина раптово гине від внутрішньої кровотечі.
Клінічні ознаки виявляються лише у 10 – 30% хворих на лімфолейкоз тварин. Внаслідок непостійного збільшення лімфовузлів при мієлоїдному, слабодиференційованому лейкозі, гематосаркомах поставити прижиттєвий діагноз за клінічними ознаками навіть у термінальній стадії хвороби важко. Необхідно проводити ретельне диференційно-діагностичне дослідження.
Передзабійна діагностика лейкозу
Оскільки лейкоз ВРХ є хронічним захворюванням, що тривало протікає, у розвитку хвороби розрізняють латентний період, субклінічну та клініко-анатомічну (пухлинну) стадії, то і передзабійна діагностика має свою особливість.
У латентний період клінічних ознак немає. Тварини виглядають за всіма клініко-анатомічними показниками здоровими.
Субклінічна стадія може тривати протягом 2-6 років і більше. Ця стадія діагностується за допомогою серологічного (РІД) та гематологічного (дослідження крові) методів дослідження. Клінічні ознаки у цій стадії також не виявляються. При ветеринарно-санітарній експертизі органів та туш після забою тварини з такою стадією лейкозу патологоанатомічні дослідження у них виявляються рідко. Гематологічна стадія характеризується стійким підвищенням кількості порівняно з нормою лейкоцитів та лімфоцитів. При цьому у крові з'являються незрілі клітини (пролімфоцити, лімфобласти, мієлоцити), що вказує на патологічний процес у гемопоетичній системі. При надходженні на забій таких тварин слід приділяти особливу увагу післязабійної діагностики, що полегшує постановку діагнозу на лейкоз. Лейкоз у клініко-анатомічній стадії (пухлинний) зустрічається рідко. Ця стадіяє термінальною у розвитку лейкозного процесу, спостерігається приблизно у 20% хворих тварин, характеризується появою специфічного пухлиноподібного збільшення лімфатичних вузлів, закінчується, як правило, смертю тварини.
Диференціальний діагноз
Диференціюють від багатьох хронічно та гостро протікаючих хвороб (туберкульозу, бруцельозу, паратуберкульозу, інвазійних хвороб, а також незаразних), що теж супроводжуються лейкемоїдними реакціями [5].