Діагностика целіакії

До аутоімунних порушень відноситься целіакія, відома як глютенчутлива ентеропатія. Захворювання характеризується ураженням тонкого кишечника, діареєю, втратою ваги та недостатністю харчування. Причиною цих клінічних проявів є гіперчутливість до глютену – комплексу білків, присутніх у багатьох продуктах, насамперед у клейковині злаків: пшениці, жита, ячменю та вівса. У хворого на целіакію надходження глютену в кишечник викликає вироблення специфічних АТ до його компоненту гліадин (антігліадинові антитіла - AGA). У більшості нелікованих пацієнтів у крові присутні і АТ до тканинної трансглутамінази, ферменту, що здійснює модифікації одного з компонентів глютену – білка гліадину. Найбільш специфічним маркером у лабораторній діагностиці целіакії є АТ-IgA до тканинної трансглутамінази. Чутливість та специфічність виявлення цього маркера досягає 90-95%. Однак у дітей до 2 років з захворюванням, що нещодавно почалося, цей маркер може не визначатися. У частини хворих на целіакію (10% і більше) є селективний дефіцит IgA, тому при діагностиці даного захворювання рекомендують визначення специфічних АТ інших класів. При зниженні або дефіциті IgA визначення специфічних IgG до тканинної трансглутамінази є основним. Для всіх пацієнтів рекомендується динамічний нагляд. При призначенні безглютенової дієти припиняється надходження глютену, починається процес відновлення слизової оболонки тонкого кишечника і припиняється вироблення АТ до тканинної трансглутамінази.

Показання до дослідження

• Харчова алергія;
• астма;
• атопічний, герпетиформний та бульозний дерматити;
• недостатність ПЗ;
• захворювання печінки;
• тривала діарея;
• аутоімунні захворювання;
• безпліддя та невиношування вагітності;
• неврологічні порушення, судомний синдром, епілепсія;
• порушення фосфорно-кальцієвого обміну.

ПРО МОЖЛИВІ ПРОТИПОКАЗАННЯ НЕОБХІДНО ПРОКОНСУЛЬТУВАТИСЯ З ФАХІВЦЕМ

---