Disneyland для дорослих
Окрім презентації свого фільму, Бегбедер (з пляшкою в руках) відіграв ексклюзивний діджей-сет – подарунок для всіх, хто прийшов. До кінця вечора відбулася автограф-сесія, щоправда, недовга. Здається, невгамовний француз не здатний всидіти на місці понад 15 хвилин.
Бегбедер, безсумнівно, страшенно гарний (цей хлопець не старіє ні духом, ні тілом!), але все ж таки хочеться поговорити про фільм. Оскільки «Ідеаль» — це продовження долі Октава Паранго, то мимоволі в голові відбувається порівняння цих двох картин. Але про це трохи згодом.
А тепер по порядку. Якщо розглядати «Ідеаль», як продовження історії Октава Паранго (що так і є), то екранізація роману 2007 року помітно поступається екранізацією «99 франків». Хоча б навіть у виборі актора на головну роль. Ну, хіба можна собі уявити кращого Октава, ніж Жан Дюжарден? Цей образ ніби було створено спеціально для нього.
Чоловіки-актори, які приміряють він жіночі ролі, – хоч і побита, але завжди актуальна і виграшна фішка. Мабуть, це один із моментів, які підняли фільм планку.
Ну, а тепер знову повернемось до вечірки. Фредерік встиг відповісти буквально на кілька запитань та скуштувати фуа-гра українською (бутерброд із паштетом): «Ну, нормально». На прохання охарактеризувати Москву двома словами, француз видав: «Crazy, crazy, crazy! Ми бачили Кремль, каталися на кораблику, це чудове, велике місто! Гарний і водночас страшний».
Здається, наших чарівних глядачок хвилював більше не фільм, а сам Фредерік, точніше, його жіноче оточення. Французький хлопець, що відносить себе до такого типу письменників, які не поспішають добре писати, зізнався, що у нього багата уява: «Найскладнішим моментом у зйомках був вибір гарних жінок, їх так багато! Цепринесло мені страждання». Ще б! Адже всім відомо, скільки краси носить наша Русь-матінка.
Чи вдалося Бегбедеру, як режисерові, дістати скелети з шафи індустрії моди? Comme ci comme ca, як кажуть французи, що означає "50 на 50". Але однозначно – картина «Ідеаль» варта того, щоб побачити її хоч одного разу.