Дівчинка Снігуронька - Володимир Даль
Снігуронька дівчинка
Жили-були старий зі старою, вони не мали ні дітей, ні онуків. Ось вийшли вони за ворота на свято подивитися на чужих хлопців, як вони зі снігу грудочки катають, у сніжки грають. Старий підняв грудочку та й каже: - А що, стара, якби в нас з тобою була донька, та така біленька, та така кругленька!
Стара на грудочку подивилася, головою похитала та й каже:
-Що ж робитимеш -ні, так і взяти ніде. Проте старий приніс грудочку снігу в хату, поклав у горщик, накрив ганчіркою (ганчіркою. -Ред.) І поставив на віконце. Зійшло сонечко, пригріло горщик, і сніг почав танути. Ось і чують люди похилого віку-пищить щось у горщику під ганчіркою; вони до вікна - дивись, а в горщику лежить дівчинка, біленька, як сніжок, і кругленька, як грудка, і каже їм: - Я дівчинка Снігуронька, з весняного снігу скатана, весняним сонечком пригріта і нарум'янена. Ось старі зраділи, вийняли її, та ну стара швидше шити та кроїти, а старий, загорнувши Снігуроньку в рушничок, став її няньчити і пестувати: Спи, наша Снігуронька, Здобна кокурочка (булочка.-Ред .), З весняного снігу скатана, Весняним сонечком пригріта! Ми тебе станемо напувати, Ми тебе будемо годувати, У кольоровій сукні рядити, Уму-розуму вчити! Ось і росте Снігуронька на радість старим, та така розумна, така розумна, що такі тільки в казках живуть, а дійсно не бувають. Все йшло у старих як по маслу: і в хаті добре, і на подвір'ї непогано, скотинка зиму перезимувала, птаха випустили надвір. Ось як перевели птицю з хати в хлів, тут і трапилося лихо: прийшла до старої Жучки лисиця, прикинулася хворий і ну Жучку благати, тоненьким голосом просити: - Жученька, Жучок, біленькі ніжки, шовковийхвостику, пусти в хлівик погрітися! Жучка, весь день за старим лісом пробігавши, не знала, що стара птиця в хлів загнала, зглянулася над хворою лисицею і пустила її туди. А лисиця двох курей задушила та додому потягла. Як дізнався про це старий, то Жучку прибив і зі двору зігнав. - Іди, - каже, - куди хочеш, а мені ти в сторожа не годишся! Ось і пішла Жучка, плачучи, зі старого двору, а пошкодували про Жучка тільки старенька та донька Снігуронька. Прийшло літо, стали ягоди встигати, от і звуть подружки Снігуроньку в ліс по ягідки. Літні люди й чути не хочуть, не пускають. Стали дівчатка обіцяти, що Снігуроньки вони з рук не випустять, та й Снігуронька сама проситься ягідок побрати та на ліс подивитися. Відпустили її люди похилого віку, дали кузовок та пиріжка шматок. Ось і побігли дівчата зі Снігуронькою під ручки, а як у ліс прийшли та побачили ягоди, так все про все забули, розбіглися на всі боки, ягідки беруть та аукаються, в лісі один одному голоси подають. Ягід набрали, а Снігуроньку в лісі втратили. Стала Снігуронька голос подавати - ніхто їй не відгукується. Заплакала бідолаха, пішла дорогу шукати, гірше за те заблукала; ось і залізла на дерево і кричить: "Ау! Ау!" Іде ведмідь, хмиз тріщить, кущі гнуться: — Про що, дівчино, про що, червона? -Ау-ау! Я дівчинка Снігуронька, з весняного снігу скатана, весняним сонцем підрум'янена, випросили мене подружки у дідуся, у бабусі, у ліс завели і покинули! — Злазь, — сказав ведмідь, — я тебе доведу!
-Ні, ведмідь, -відповідала дівчинка Снігуронька, -я не піду з тобою, я боюся тебе -ти з'їж мене! Ведмідь пішов. Біжить сірий вовк:
-Що, дівчино, плачеш, що, червона, ридаєш? -Ау-ау! Я дівчинка Снігуронька, з весняного снігу скатана, весняним сонечком підрум'янена, випросили мене подружки удідусі, у бабусі в ліс по ягоди, а в ліс завели та й покинули! - Злазь, - сказав вовк, - я доведу тебе додому! -Ні, вовк, я не піду з тобою, я боюся тебе -ти з'їж мене! Вовк пішов. Іде Лиса Патрикеевна: — Що, дівко, плачеш, що, червона, ридаєш? -Ау-ау! Я дівчинка Снігуронька, з весняного снігу скатана, весняним сонечком підрум'янена, випросили мене подружки у дідуся, у бабусі в ліс по ягоди, а в ліс завели та й покинули! -Ах, красуня! Ах, розумниця! Ах, бідолашна моя! Злазь скоренько, я тебе додому доведу! -Ні, лисице, лестиві твої слова, я боюсь тебе -ти мене до вовка заведеш, ти ведмедеві віддаси. Не піду з тобою! Стала лисиця навколо дерева обходжувати, на дівчинку Снігуроньку поглядати, з дерева її зманювати, а дівчинка не йде. -Гам, гам, гам! -загавкав собака в лісі. А дівчинка Снігуронька закричала: -Ау-ау, Жученько! Ау-ау, люба! Я тут - дівчинка Снігуронька, з весняного снігу скатана, весняним сонечком підрум'янена, випросили мене подружки у дідуся, у бабусі в ліс по ягідки, в ліс завели та й покинули. Хотів мене ведмідь забрати, я не пішла з ним; хотів вовк відвести, я відмовила йому; хотіла лисиця зманити, я в обман не далася; а з тобою. Жучка, піду! Ось як почула лисиця собачий гавкіт, так махнула хутром своїм і була така! Снігуронька з дерева злізла. Жучка підбігла, її лобизала, все личко облизала і повела додому.
Стоїть ведмідь за пнем, вовк на галявині, лисиця по кущах шастає. Жучка гавкає, заливається, всі її бояться, ніхто не починає. 3 Прийшли вони додому; старі з радості заплакали. Снігуроньку напоїли, нагодували, спати поклали, ковдрою накрили: Спі, наша Снігуронька, Здобна кокурочка,
З весняного снігу скатана, Весняним сонечком пригріта! Ми тебе станемо напувати, Ми тебе годуватимемо, У кольорову сукню рядити, Уму-розуму вчити! Жучку пробачили, молоком напоїли, прийняли в ласку, на старе місце приставили, стерегти двір змусили.