ДОКСАЗОЗИН БЕЗПЕЧНИЙ ЗАСІБ ЛІКУВАННЯ ДОБРОЯКІСНОЇ ГІПЕРПЛАЗІЇ ПРОСТАТИ
Автор: Roger S. KirbyDoxazosin: Безпека відносна до інших медичних терапий для Benign Prostatic HyperplasiaEur.Urol. 1996: 29 (suppl. 1): 24-30
ДОКСАЗОЗИН: БЕЗПЕЧНИЙ ЗАСІБ У ПОРІВНЯННІ З ІНШИМИ МЕТОДАМИ ЛІКУВАННЯ ДОБРОЯКІСНОЇ ГІПЕРПЛАЗІЇ ПРОСТАТИ
Доксазозин, тривалий селективний антагоніст альфа-адренорецепторів, всебічно вивчений як гіпотензивний засіб і останнім часом - як засіб для лікування доброякісної гіперплазії простати (ДГП). Препарат добре переноситься молодими та літніми пацієнтами, більшість зазначених побічних дій класифіковані як легкого та середнього ступеня тяжкості. Найбільш звичайні скарги, як і щодо інших а-блокаторів, - запаморочення, втома, головний біль, які часто проходять. Навпаки, андроген-супресивні агенти можуть призводити до імпотенції, зниженого лібідо, гінекомастії або порушення еякуляції. Тривалий період напіввиведення доксазозину дозволяє обмежитися щоденним одноразовим прийомом, що забезпечує більш високі показники безпеки порівняно з альфа-блокаторами короткого періоду дії, такими як празозин та альфузозин. Доксазозин може також призначатися вранці або ввечері. Доксазозин має збалансовану дію на cti-адреноцрецепторні підтипи, що робить його ефективним засобом лікування як гіпертензії, так і сечових симптомів ДГП. Препарат не впливає на артеріальний тиск (АТ) у пацієнтів з нормальним АТ або у пацієнтів з фармакологічно контрольованою гіпертензією.
Доброякісна гіперплазія простати (ДГП) є хворобою, яка негативно впливає на життєдіяльність. Цехронічне, часто прогресуюче захворювання, що рідко загрожує життю. А якщо так, то найбільш важливе значення для пацієнтів з ДГП, які проходять медикаментозний курс лікування, може набувати швидкого підтвердження ефективності лікування (зокрема зниження симптому занепокоєння), переносимість препаратів, дозування (1).
Безпека доксазозину широко відзначалася в основному як результат тривалого та частого застосування як гіпотензивний препарат. В цілому ступінь прояву більшості описаних побічних ефектів у пацієнтів з гіпертензією був легким або помірним, і зменшувався зі збільшенням тривалості прийому препарату. Насправді, 98% пацієнтів, які приймають як доксазозин, так і плацебо у зв'язку з гіпертензією, продовжували терапевтичний курс (2). Найпоширеніші побічні ефекти - запаморочення, втома, головний біль. Ці симптоми однаково часто зустрічалися в групах пацієнтів з гіпертензією та нормальним АТ (3).
Андроген-супресивні агенти
ДГП є андроген-залежним порушенням. Блокада андрогена чи інгібіція будь-якої стадії синтезу тестостерону призводять до зменшення розміру простати. Це дає всі підстави для використання андроген-переважних агентів при лікуванні ДГП. Однак показано, що багато антиандрогенів мають небажані побічні ефекти. Агоністи гонадотропін-вивільняючого гормону (GnRH) та прогестагени відомі як агенти, ефективні у зменшенні розміру простати. Однак, зниження рівня циркулюючого тестостерону, що викликається цими агентами, може призвести до імпотенції та зниження лібідо. Інгібітори андрогену нестероїдної природи, такі як флутамід, були розроблені для зниження впливу на лібідо та потенцію. Однак, при лікуванні флутамідом стають проблемою гінекомастія та діарея, щоособливо погано переноситься пацієнтами. Внаслідок небажаних побічних дій ці андроген-супресивні засоби в даний час зарезервовані для лікування раку передміхурової залози.
У передміхуровій залозі під дією ферменту 5а-редуктази тестостерон перетворяться на дигідротестостерон. В даний час доступний лише один інгібітор баредуктази - финастерид. Це найбільш ефективний і добре переносимий засіб із усіх андроген-супресивних препаратів. Однак, воно також викликає імпотенцію, порушення еякуляції та зниження лібідо, хоча й значно меншою мірою, ніж інші антиандрогени. Дані, отримані Finasteride Study Group, показали зниження лібідо у 6% і 4,7% пацієнтів, які отримували 1 мг/год 5 мг, відповідно, порівняно з 1,7% пацієнтів, які отримували плацебо в тих же кількостях (4). Імпотенція відзначалася у 3,4% та 5,0%, а порушення еякуляції у 4,4% пацієнтів, які приймали нижчу та більш високу дозу порівняно з 1,7% пацієнтів, які отримували плацебо у тих же дозах.
Антагоністи альфа-адренорецепторів
Використання антагоністів альфа-адренорецепторів для лікування ДГП було досліджено у низці контрольних клінічних випробувань. Вони показали швидкий прояв ефекту, тривале покращення симптомів захворювання та струму сечі. Поява побічних ефектів відносно рідка, порівняно з іншими засобами лікування. Аналіз публікацій, проведений Roehrborn, про використання селективних cti-антагоністів при лікуванні ДГП, показав, що у 51% випадків зменшується прояви симптомів та покращується максимальний потік сечі, а також зменшується залишковий обсяг сечі без значного збільшення ризику нетримання або імпотенції (5).
Відмінності у фармакокінетичнихвластивості між селективними антагоністами альфа-адренорецепторів можуть впливати на їх клінічні показники, як щодо часу дії, надання ефекту протягом 24-годинного періоду та покращення переносимості. Празозин був першим із розроблених селективних антагоністів альфа-адренорецепторів. Він має короткий період напіввиведення близько 3 год., при якому необхідне призначення препарату 2-3 рази на день (6). Великі плацебо-контрольовані випробування показали зменшення вираженості симптомів і підвищення швидкості виділення сечі після прийому празозину в порівнянні з плацебо: однак був відзначений великий "відсів" хворих в основному завдяки запаморочення та стомлюваності (7). Інші неспецифічні дії, такі як біль голови, сонливість і нудота також були описані. Короткий період напіввиведення та швидкий початок дії празозину часто пов'язували з "ефектом першої дози", що проявляється у вигляді постуральної гіпотензії та синкопе (втрата свідомості) після первинного прийому препарату. Альфузозин є селективним блокатором альфа-адренорецепторів з періодом напіввиведення 5 год. і вимагає триразового, щоденного вживання (або дворазового прийому форми з повільним вивільненням лікарської речовини). Переносність та показники безпеки для ап'юзозину аналогічні показникам для празозину. У великих плацебо контрольованих випробуваннях з 518 пацієнтів із симптомами ДГП, 27 пацієнтів, яким призначали альфузозин та 24 пацієнти після прийому плацебо перервали лікування через побічні ефекти (8). Найбільш частими побічними ефектами були запаморочення, головний біль та постуральна гіпотензія, які найчастіше виникали у перші 2 тижні прийому альфузозину.
Тамсулозин є нещодавно розробленим антагоністом альфа-адренорецепторів із середнімперіодом напіввиведення близько 10 год. Доклінічне вивчення вказує на невелику селективність цієї речовини щодо а-1А та cx-1D підтипів рецепторів, що може припустити інший спектр клінічної безпеки. Однак клінічних доказів дуже мало. Нещодавні дані припускають, що тамзулозин у дозах 0,4 та 0,8 мг добре переносимо пацієнтами. У подвійних сліпих випробуваннях з контролем плацебо на 390 пацієнтах спостерігали приблизно на 10% більше побічних ефектів при лікуванні тамзулозином у порівнянні з плацебо, що не відрізняється від результатів з доксазозином у багатоцентровому дослідженні (12). В іншому дослідженні тамзулозин знижує артеріальний тиск приблизно на 10 мм ртутного стовпа. Незважаючи на те, що зміни АТ статистично не відрізнялися від плацебо, вони в основному могли б вважатися клінічно значущими. Деякі інтерпретували ці дані як припущення, що тамзулозин виявляє певну міру простатної селективності. Навпаки, ці дані можуть просто вказувати на те, що дози тамзулозину, застосовані в випробуваннях були надто низькими, для того, щоб продукувати повну блокаду альфа-адренорецепторів, а отже, викликати реальну клінічну відповідь. Щоб підтвердити притензії до тамсулазину, необхідно провести порівняльні контрольні випробування тамзулозину та інших доступних со-блокаторів (наприклад, доксазозину) щодо параметрів їхньої дозозалежної ефективності та безпеки.
Безпека доксазозину
Безпека доксазозину була широко досліджена під час застосування цього його як одного з основних гіпотензивних засобів. Комерційний препарат доступний і використовується в клінічних цілях із 1988 р (3). Показники безпеки доксазозину певною мірою відображають фармакодинамічні властивості.Наприклад, доксазозин має середній період напіввиведення 22 години, що є найбільшим із усіх існуючих селективних антагоністів альфа-адренорецепторів. Це дозволяє призначати препарат щодня 1 раз на день, що дозволяє уникнути наслідків зміни концентрацій короткоживучих ц-блокаторів від максимальної до мінімальної.
З побічних ефектів, що найбільш часто відзначаються при випробуваннях доксазозину з метою лікування гіпертензії - головний біль, стомлюваність і сонливість зустрічалися значно частіше, ніж при застосуванні плацебо (р
клацніть на "плюс" або посилання, щоб розгорнути повний список посилань
Дані, розміщені на сайті АДЕНОМА.РУ, наведені лише для інформаційних цілей та не можуть замінити консультації лікар! |