Дж. Селінджер - Незрівнянний скакун
Тієї ночі при світлі ліхтарика Сімор прочитав Френні свою улюблену розповідь - даоську легенду.
"Князь Му, король Цзінь, сказав Бо Ле: "Ти обтяжений роками. Чи може хтось із твоєї родини служити мені і вибирати коней замість тебе?"
Бо Ле відповідав: "Гарного коня можна впізнати за його виглядом і рухами. Але незрівнянний скакун - той, що не стосується праху і не залишає сліду, - це щось таємниче і невловиме, невловиме, як ранковий туман. Таланти моїх синів не досягають вищого ступеня: вони можуть відрізнити хорошого коня, подивившись на нього, але дізнатися незрівнянного скакуна вони не можуть, однак у мене є друг, на ім'я Цзю Фангао, торговець хмизом і овочами, - він не гірше за мене розуміється на конях. до себе".
Князь так і вчинив. Невдовзі він послав Цзю Фангао на пошуки коня. Через три місяці той повернувся і доповів, що коня знайдено. "Вона тепер у Шаю", - додав він. "А який це кінь" - спитав князь. "Гніда кобила", - була відповідь. Але коли послали по коня, виявилося, що це чорний, як ворон, жеребець.
Князь невдоволено викликав до себе Бо Ле. - Друг твій, якому я доручив знайти коня, зовсім осоромився. Він не в силах відрізнити жеребця від кобили! Що він розуміє на конях, якщо навіть масть назвати не зумів!
Бо Ле зітхнув з глибоким полегшенням: - Невже він і справді досяг цього - вигукнув він. - Тоді він коштує десять тисяч таких, як я. Я не насмілюсь порівняти себе з ним. Бо Гао проникає у будову духу. Осягаючи сутність, він забуває штучні риси; прозріваючи внутрішні переваги, він втрачає уявлення про зовнішнє. Він уміє бачити те, що треба бачити, і не помічати непотрібного. Він дивиться туди, куди слід дивитися, і нехтує тим, чого дивитися не варто. Мудрість Гао настількивелика, що він міг би судити і про важливіші речі, ніж переваги коней.
І коли привели коня, виявилось, що він не має собі рівних.
* * * (Цитується за виданням Дж. Д. Селінджер, "Вище крокви, теслярі", переклад Р. Райт-Ковалевої, 1998)