ЄЛИЗАВЕТА II
Інше ім'я:Єлизавета Олександра Марія Віндзор
Ім'я латиницею: Elizabeth II; Elizabeth Alexandra Mary
Стать:жіноча
Дата народження:21.04.1926 Вік(92)
Місце народження:Лондон, Англія
Знак зодіаку:Телець
Східним:Тигр
Ключовий рік:1953
ЄЛИЗАВЕТА II
Здобула гарну домашню освіту, переважно гуманітарної спрямованості – вивчала історію конституції, правознавство, релігієзнавство, мистецтвознавство, а також французьку мову. З юних років цікавилася кіньми та займалася верховою їздою. При народженні Єлизавета стала принцесою Йоркською і була третьою в лінії наслідування престолу після свого дядька Едуарда, принца Уельського (майбутнього короля Едуарда VIII) і батька. Оскільки принц Едуард був досить молодий і, як вважалося, мав одружитися та завести дітей, спочатку Єлизавета не розглядалася як реальний кандидат на престол. Однак Едуард був змушений зректися престолу через одинадцять місяців після смерті Георга V 1936 р. Королем став принц Альберт (Георг VI), а 10-річна Єлизавета стала спадкоємицею трону і переїхала з батьками з Кенсінгтона в Букінгемський палац . При цьому вона залишалася в ролі гаданого спадкоємця, і у разі народження у Георга VI сина престол успадкував би він.
У 1957 р., після відставки прем'єр-міністра сераЕнтоні Ідена, через відсутність у Консервативній партії чітких правил вибору лідера, королеві належало призначити нового главу уряду з числаконсерваторів. Після консультацій з видатними членами партії і Черчіллем, главою уряду був призначений Гарольд Макміллан. Цього ж року вперше здійснила візити до США та Канади. Цього ж року вперше виступила на сесії Генеральної асамблеї ООН. Була при відкритті сесії канадського парламенту (вперше в історії за участю британського монарха). Продовжила свої подорожі 1961 р., коли здійснила візити на Кіпр, до Ватикану, Індії, Пакистану, Непалу, Ірану, а також до Гани. У 1963 р., після відставки прем'єр-міністра Макміллана, за його порадою призначила прем'єром Олександра Дуглас-Хьюма. У 1974 р. почала назрівати політична криза після виборів до парламенту, в результаті яких жодна з партій не отримала більшості голосів. Через рік політична криза також сталася в Австралії, під час якої королева відмовилася скасувати рішення генерал-губернатора про відставку прем'єр-міністра країни.