Етика ділового спілкування, Бібліотека студента - Підручники (сторінка 25)
Деякі оратори починають мову підкреслено тихо, щоб змусити слухачів бути уважними. У давнину вчителі ораторської майстерності рекомендували навіть вимовляти перші речення як би вагаючись і з уявною невпевненістю, щоб у такий спосіб досягти напруги і завдяки цьому - зосередженості.
Дуже важливийзвернення до слухача.Багато хто відчуває труднощі, як саме звернутися до слухачів. Якщо раніше звернення було довгим і хитромудрим, з перебільшеною шанобливістю, з множинним перерахуванням присутніх, то зараз ситуація змінилася. В останні десятиліття звернення, як і мова, стало простіше, без прикрас, більш діловитим.
Звернення до слухача – це перший крок до зближення з ним. Контакт зі слухачами встановлюється у відвертій та дружній манері, проте, залежно від ситуації, з переважанням довірливості або з дотриманням дистанції. Найчастіше використовуються нейтральні звернення, але вони безбарвні. Звернення по можливості враховує склад слухачів, наприклад: дорогі товариші по службі, шановні друзі, дорогі колеги. Якщо слухачі невідомі, то шанобливе звернення сприймається як перебільшення. Звернення має бути шанобливим, але не раболепним.
Доволі часто вживане звернення «шановні присутні» наводить на думку про те, що слухачі лише «присутні».
Звернення використовується необов'язково на початку мови, його можна вставляти у будь-яку її частину. В особливо виразних місцях воно слугує для покращення контакту зі слухачами. У ході промови звернення потрібно іноді варіювати.
Якщо відносини зі слухачами стали теплішими, то більше не потрібно вживати занадто дистанційнезвернення, однак, воно має бути без недоречної близькості. Звернення завжди слугує для підтримки контакту зі слухачами; щоб його правильно вжити, потрібний певний досвід і свого роду тонке чуття.
Крім того, дуже важливаналаштованість на слухача,на аудиторію.
Важливо не допустити ні їхньої недооцінки, ні їхньої переоцінки. Завжди легко говорити, звертаючись до однорідного складу слухачів (фахівці, студенти, колеги, люди однакової політичної орієнтації тощо). Перед неоднорідним складом аудиторії говорити важче.
Нелегко одночасно говорити правильно по відношенню як до фахівців, так і до дилетантів (надто велика різниця в освіті). На жаль, не багато ораторів можуть переналаштовувати себе на різні склади слухачів. Деякі, блискуче опанувавши академічну мову, не володіють популярною мовою, що заважає їм легко перебудуватися і вільно спілкуватися в будь-якій аудиторії.
Потрібно завжди ставити себе у становище слухача, особливо якщо в мові висловлюється певна думка. Оратору важливо не лише уявити слухача, а й відчути його. Які ці люди, котрі мене слухають? Що вони думають, що вони відчувають, що вони знають, що хотіли б почути і що я маю їм сказати? Чи буде нове для слухача те, що я хочу сказати, чи я ламлюся у відчинені двері?
Все, що каже оратор, може бути і добре, і правильно, проте нецікаво слухачеві. Йому завжди цікаві факти та думки, які відносяться до нього самого.