Євген Ткачук – біографія, фото, особисте життя, новини, фільмографія 2019
Євген Ткачук: біографія
Євген Ткачук – український актор, режисер, сценарист, візитною карткою якого стала головна роль у серіалі «Життя та пригоди Ведмедика Япончика». Пізніше з'явився у фільмах «Стартап», «Тихий Дон», «Ходіння по муках».
Коли хлопчику виповнилося десять років, родина переїхала до Сизраня Самарської області. Батько почав працювати у драматичному театрі Олексія Толстого, а син організував дитячий музичний театр. У старших класах Євген Ткачук взяв на себе керівництво драматичним гуртком у школі. При цьому робочий графік Жені був забитий повністю репетиціями і спектаклями. Часто траплялося, що для уроків місця не залишалося. Натомість драмгурток Євгена вже тоді почав заробляти перші гроші.
2002 року Євген Ткачук вступив до української академії театрального мистецтва (ГІТІС) на акторське відділення режисерського факультету. Навчався на курсі Олега Кудряшова. Відзначитись та показати режисерські здібності Женя зміг уже на першому курсі. У дворику інституту юнак показав уривок зі спектаклю, в якому було задіяно весь курс. Студента перевели до групи майбутніх режисерів, але невдовзі через хуліганську витівку студента перевели назад. Проте режисерські амбіції у Ткачука залишились.
Після навчання Ткачук працював у Московському театрі юного глядача, співпрацював із майстернею Олега Кудряшова, театрами «Практика» та «Шалом», але основна робота проходила на сцені Державного Театру Націй.
Ще під час навчання на четвертому курсі ДІТМ Євген Ткачук був запрошений грати Іполита у постановці «Федра. Золотий колос» Андрія Жолдака. Ця робота принесла Євгену премію газети «Московський комсомолець»номінації «Кращий дебют».
Випуск курсу Олега Кудряшова 2006 року, в якому одним із найяскравіших акторів став Євген Ткачук, запам'ятався театральній Москві декількома дипломними спектаклями, які увійшли до репертуару професійних театрів. Один із них – «Снігурі» за п'єсою Ніни Садур «Смертники» – йшов на сцені Театру Націй.
Але «візитною карткою» Євгена Ткачука на тому етапі стала вистава «Шведський сірник» з розповідей Чехова.
Ще один із дипломних – спектакль «Ніс» - знайшов притулок на малій сцені Московського ТЮГу. Тут Ткачук, миттєво перетворюючись зі слуги Івана на квартального, із квартального на Носа, з Носа на чиновника, демонструє всі межі свого комічного дару.
Одна з останніх театральних робіт Євгена – роль юнкера Миколи у проекті Віктора Пєлєвіна «Кришталевий світ». Вистава йде в Театральному центрі на Страсному бульварі і має великий успіх.
Нині Євген Ткачук грає у постановках Театру Націй різних років, у тому числі й на виставах «Федра. Золотий Колос», «Снігурі», «Калігула», «Скляний звіринець», «Ідіот».
2011 року творча біографія Євгена Ткачука збагатилася воістину «золотою» сторінкою: актор, зігравши роль легендарного бандита в серіалі «Життя та пригоди Ведмедика Япончика», прокинувся знаменитим. Над акцентом Євгена працював докорінний одесит, колишній викладач Щукинського училища, який до цього готував артистів для зйомок серіалу «Ліквідація».
У кастингу на роль "Япончика" брали участь понад 100 акторів. Євген Ткачук спочатку пробувався на образ Майорчика. Але в результаті Майорчик зіграводнокурсник Євгена Олексій Філімонов, а Ткачуку довелося перетворитися на легендарного одеського короля злодіїв та грабіжників.
За цією роботою були й інші, причому в абсолютно іншому амплуа. Так, 2013 року артист знявся в артхаусній картині «Зимовий шлях» у ролі маргіналу Льохи. У неформатному кіно не можна заробити великі гроші та популярність, але актор таку роботу любить. Критики високо оцінили фільм, і на кінофестивалі «Вікно в Європу» Євгена було нагороджено Спеціальним призом журі «За кращу акторську роботу», а через рік Ткачук удостоївся нагороди «Білий слон» у номінації «Найкраща чоловіча роль другого плану», яка присуджується Гільдією кінознавців та кінокритиків України.
У 2013 році Євген Ткачук знімався в комедійному фільмі «Втікачі» разом із Равшаною Курковою та Костянтином Крюковим, але картина поки не вийшла на екрани.
Євген Ткачук вибірково ставиться до матеріалу, тому фільмографія актора поповнюється не часто. 2016 року актора привабив оригінальністю сценарій латвійського фільму «Те, що вони не бачать». Актору стало цікаво спробувати сили у жанрі містичного трилера. Герой Євгенія, вчений Ніколя, після дослідів над штучним інтелектом, впадає у кому. Вийти з цього стану молодій людині допомагає медсестра Ельза (Катерина Шпіца).
Особисте життя
Але особисте життя Євгена Ткачука, проте, не рясніє романами та скандалами. Більше того, вона повністю закрита від преси. Відомо лише, що в актора було два шлюби – перший із Оленою Лабутіною, однокурсницею з театрального інституту. З другою дружиною Євген познайомився з листування в Інтернеті. Марта Ткачук, у дівоцтвіСорокіна, родом із Санкт-Петербурга, працює журналісткою. 2015 року у пари народилася дочка Єва.
Євген Ткачук веде сайт, присвячений своїй творчості, на сторінках якого розміщує інформацію про акторські та режисерські роботи. Там же представлено інтерв'ю артиста, його фото та анонси нових проектів у сфері кіно та театру. Інформацію Євген Ткачук дублює на сторінці в «Інстаграмі» та «Фейсбуку».
Євген Ткачук зараз
Актор прагне втілення на екрані яскравих образів, тому його залучила можливість виконати роль Вітьки Чеснокова в драмі «Як Вітька Часник віз Леху Штиря до будинку інвалідів». Батька молодика, інваліда Леху, який більшу частину життя провів у в'язницях, зіграв Олексій Серебряков. За роботу у фільмі Ткачук отримав у 2017 році приз кінофестивалю «Вікно до Європи» у Виборзі.
У цей час на екрани вийшли кримінальна мелодрама «Непокірна» та історична драма «Мішок без дна». З'явився Ткачук і в рейтинговій прем'єрі року – екранізації режисера Костянтина Худякова «Ходіння по муках».
Наразі актор працює над створенням образу Семена Челюскіна у драмі «Перші», учасника загону Великої Північної експедиції. Серед нових проектів Ткачука також значаться серіал "Чернетка", драма "Ван Гогі", кримінальний фільм "У Кейптаунському порту".