Єврейська лікарня - лікар, якого знають та - цінують тисячі одеситів - Рупор Одеси
Політологи стверджують, що існує дві ознаки «хворого» суспільства — це коли люди впевнено і постійно розмірковують про внутрішню політику держави, і коли самі знають, що і як лікувати.
У першому випадку можна сміливо стверджувати, що в країні її громадянам живеться погано, і говорять вони про політику через невпевненість у завтрашньому дні, через те, що їхні інтереси нема кому захищати і лобіювати, а тим, кого вони обрали — довіряти не доводиться. А от щодо медицини — змушені констатувати, що сьогодні на Одещині вона загнана в кут. І окрім усіх матеріально-технічних проблем, у ній все менше й менше залишається професіоналів — причому як в управлінській ланці, так і лікарів від бога!
Хоча сама Інна Леонідівна говорити про особистий унікальний метод лікування інсультів не любить, і усміхаючись зазвичай відповідає: «Шанс на повноцінне життя має більшість людей, які перенесли інсульт. Просто при цьому захворюванні потрібно якнайшвидше звернутися до лікаря. Вихідний день, нічний час доби не грають ролі. Негайно до лікарні! А ми вже робимо все можливе».
Десять палат на п'ять ліжок кожна, дві палати інтенсивної терапії на п'ять ліжок, ординаторська, харчоблоки, спеціалізовані кабінети, в яких можна пройти необхідні обстеження. Понад дві тисячі людей на рік отримують тут кваліфіковану медичну допомогу. З них – 906 хворих на інсульт пройшло у 2015 році нейросудинне відділення ГКБ-1. Мінімум 2 тижні перебування на ліжку, а потім – домашнє лікування. Найважчі хворі – і чистота, люди, які не можуть поворухнутися, яким важко розплющити очі, не кажучи вже про те, що себе оминати – і цілковита відсутність неприємнихзапахів. Такого навіть у квартирі, де хворіє одна людина, важко досягти, а тут відділення на 60 (!) ліжок.
Заслужений лікар України — вона відзначена Почесним знаком Одеського міського голови «Подяка», численними грамотами та дипломами. Завідувачка неврологічним відділенням комунальної установи «Міська клінічна лікарня № 1» Інна Леонідівна Торбінська завжди намагається прийти на роботу якомога раніше. Прогулянка через старовинний лікарняний парк – це весь відпочинок протягом дня, який вона може собі дозволити.
«Розумію, що за ці роки не побувала на багатьох спектаклях, які хотілося подивитися, не прочитала цікаві книги, не відпочила в екзотичних країнах… Жалько, звичайно. Але на іншій шальці терезів – врятовані люди, подаровані їм та їхнім сім'ям десятиліття повноцінного життя. Я вибрала цей шлях. І не шкодую», — з усмішкою на обличчі каже лікар Торбінська.