ФАРМАКОЛОГІЯ НА ЛОДОНЯХ
Нервові закінчення постгангліонарних парасимпатичних волокон (у правій частині малюнка) виділяють ацетилхолін (у верхній частині малюнка праворуч), який впливає на органи, стимулюючи мускариночутливі рецептори (м-холінореієптори). Ацетилхолін у синаптичній щілині інактивується ензимом аїетилхолінестеразою. Всі прегангліонарні нервові волокна (симпатичні та парасимпатичні) мієлінізовані та у своїх закінченнях вивільняють ацетилхолін, який викликає деполяризацію гангліонарних нейронів, активуючи нікотиночутливі рецептори (н-холінорецептори).Адреналін відтворює більшість ефектів симпатичної нервової системи, тобто він є симпатоміметиком (див. розділ 9). Елліот у 1904 р. висловив припущення, що адреналін – це медіатор симпатичної анервної системи, але Дейл у 1910 р. показав, що основним медіатором цієї системи є норадреналін.Ефекти збудження симпатичної нервової системи. Ці ефекти найбільш яскраво виявляються у розвитку «реакції страху чи втечі». Серед збуджувальних та гальмівних ефектів можна відзначити такі: 1) розширення зіниці (більше світла досягає сітківки); 2) розширення бронхів (сприяє посиленню легеневої вентиляції); 3) збільшення сили та частоти серцевих скорочень; підвищення артеріального тиску (більше крові потрібно посиленої роботи скелетної мускулатури — біг!); 4) звуження судин шкіри та внутрішніх органів та розширення судин скелетної мускулатури (необхідний перерозподіл крові в м'язи); 5) для постачання організму додатковою енергією відбувається стимуляція глікогенолізу та підвищується рівень глюкози в крові. Тонус шлунково-кишкового тракту та сечового міхура знижується.Адренорецептори поділяються на два головнітипу: а-адренорецептори, через які опосередковуються збуджуючі ефекти катехоламінів, тоді як їх гальмівні ефекти в основному пов'язані зі стимуляцією $-адренорецепторів (виключенням є а-адренорецептори кишечника, стимуляція яких призводить до зменшення моторики та тонусу, та р-адренорецептори серця, яких посилює роботу органу). Визначити тип адренорецепторів можна: (I) за допомогою фентоламіну або пропранололу, які селективно блокують відповідно лише а- або р-адренорецептори; (II) за чутливістю різних тканин до адреналіну (А), норадреналіну (НА) та ізадрину (ізопреналіну) (І). За силою впливу на а-адренорецептори ці речовини можна розташувати в наступній послідовності: НА, А, на р-адренорецептори сильніше діє ізадрин (тобто І>А>НА). Р-адрснорецептори не однорідні. Наприклад, норадреналін ефективно стимулює р-адренорецептори міокарда, але мало чи практично не діє на Р-адренорецептори судин. Р-адренорецептори залежно від їхньої чутливості до різних лікарських речовин поділяють на два підтипи: pi (у серці, гладкій мускулатурі кишечника) та р2 (у гладкій мускулатурі бронхів, судин та міометрія). а-адренорецептори також поділяються на два підтипи залежно від їх локалізації на постсинаптичній (с^) або пресинаптичній (а2) мембрані. Стимуляція пресинаптичних а2-адренорецепторів норадреналіном, що вивільнився з пресинаптичної мембрани, знижує подальший викид медіатора (зворотний негативний зв'язок). Постсинаптичні aj-адренорецептори зустрічаються в небагатьох тканинах, наприклад, у головному мозку, гладкій мускулатурі судин (але і там переважно присутні арадренорецептори).Ацетилхолін - це медіатор, який вивільняється взакінченнях: 1) всіх прегангліонарних волокон (симпатичних та парасимпатичних); 2) всіх постгангліонарних парасимпатичних волокон; 3) деяких постгангліонарних симпатичних волокон (терморегуляція секрецією потових залоз та розширення судин скелетної мускулатури); 4) нервів, що іннервують мозковий шар надниркових залоз; 5) соматичних нервів, що іннервують скелетну мускулатуру; 6) деяких нейронів центральної нервової системи, Холінорецептори поділяються на нікотиночутливі (н-холінорецептори) і мускариночутливі (м-хо-лінорецептори) - в основу цього поділу покладена чутливість холінорецепторів до мускарину або нікотину.М-холінорецептори. Ацетилхолін, що вивільняється з нервових закінчень постгангліонарних парасимпатичних волокон, діє на м-холінорецептори; ці ефекти можуть блокуватись атропіном. Існують три підтипи м-холіно-рецепторів: mj, M2 та Мз. М-холінорецептори знаходяться в клітинах головного мозку та парієтальних клітинах шлунка, м2-холінорецептори локалізовані в серці, а м3-холінорецептори - у гладкій мускулатурі та залозах. За винятком пірензепіну (гастроцепину), який вибірково блокує м[-холінорецептори (див. розділ 12), застосовувані в клініці агоністи та антагоністи м-холінорецепторів або слабко, або зовсім не виявляють вибірковості щодо різних підтипів цих рецепторів. Н-холінорецептори знаходяться в гангліях (у тому числі і видозмінених) та в мозковому шарі надниркових залоз, ці рецептори можуть бути селективно блоковані введенням гексаме-тонію. Н-холінорецептори в нервово-м'язових синапсах скелетної мускулатури не пригнічуються гексаметонієм, але блокуються тубокурарином. Таким чином, н-холінорецептори в гангліях і нервово-м'язових синапсах різні, хоча обидва типи цихрецептори стимулюються нікотином і тому називаються нікотиночутливими.
Ефекти ацетилхоліну
Мускариноподібні (м-холіноміметичні) ефекти ацетилхоліну спостерігаються при збудженні парасимпатичної нервової системи (крім потовиділення та вазодилятації), вони в основному протилежні ефектам стимуляції симпатичної системи. Ці ефекти включають: звуження зіниці (міоз), спазм акомодації (очей встановлюється на близьке бачення) (див. розділ 10), рясне слиновиділення, звуження бронхів, підвищення секреції бронхіальних залоз, артеріальну гіпотензію (обумовлену брадикардією та вазоди та секреції шлунково-кишкового тракту, скорочення гладкої мускулатури сечового міхура та посилене потовиділення. Нікотиноподібні (н-холіноміметичні) ефекти ацетилхоліну включають ефекти стимуляції симпатичних та парасимпатичних гангліїв. Однак вплив ацетилхоліну на ганглії значно слабший, ніж на м-холінорецептори, тому в результаті переважають парасимпатичні ефекти. Вплив ацетилхоліну на симпатичні ганглії може бути продемонстрований на прикладі зміни артеріального тиску при введенні ацетилхоліну на тлі попередньої блокади м-холінорецепторів атропіном. При цьому внутрішньовенне введення ацетилхоліну у великій дозі призводить до підвищення артеріального тиску, оскільки внаслідок стимуляції симпатичних гангліїв та мозкового шару надниркових залоз розвивається звуження судин та тахікардія.