Фламандська мова історія розвитку та характерні особливості
Фламандську мову використовують п'ять мільйонів людей, які мешкають на території північної Бельгії (ця частина має назву Фландрія), а також близько 200 тисяч у французькому департаменті Нор. Належить до німецької гілки індоєвропейської сім'ї.
Ті, хто говорять по-фламандськи
Фламандці є близьким до нідерландців народом. Починаючи з епохи Римської імперії до XIV століття вони поступово розселялися на своїй сучасній території – північній частині Бельгії. Аж до XVI століття фламандська мова практично нічим не відрізнялася від нідерландської. Зміни з'явилися після поділу Голландії та Бельгії: одна країна здобула незалежність та затвердила протестантизм, а на території іншої зміцнилося католицтво та панування іноземної влади. Таким чином, у XVII-XVIII століттях фламандська мова розвивалася самостійно, без втручання нідерландської.
У 1830 році Королівство Бельгія набуло незалежності. З того часу фламандці почали висловлювати свою незгоду з приводу статусу фламандського, оскільки він, як і раніше, розглядався як місцевий прислівник. Прийняття даної мови за нормативну літературну було пов'язано з деякими труднощами, оскільки заможні та освічені фламандці в основному говорили французькою.
Фламандська мова, вивчати яку досить важко, оскільки вона має великі відмінності в письмовій і розмовній мові, має багату і досить непросту історію розвитку. Наприкінці XIX століття бельгійський уряд в основному складався з франкомовних валлонів. З 1873 фламандська мова є державною в Бельгії на рівних умовах з французькою. Після закінчення Другої світової війни відбувається спад у розвитку чорноїметалургії та вугільної промисловості.
Ці події викликали у фламандців, які на той час становили 55 % населення, бажання змін у політичній і насамперед культурній сфері. У 1968 році відбувається конфлікт між французами та фламандцями на ґрунті Лувенського університету: дві групи населення не могли вирішити, якою мовою має вестися викладання в даному навчальному закладі.
Результатом стала низка законів 1970 років, за допомогою яких було встановлено мовний кордон між двома країнами, на одній з яких має використовуватися у всіх державних закладах виключно рідна для народів Фландрії мова. Фламандська рада, яка відповідає за культуру, в 1973 році перейменувала його на нідерландську.
Сучасне становище
Для того, щоб отримати посаду в будь-якій державній установі Бельгії, необхідно знати дві мови. Йдеться про фламандську і, зрозуміло, французьку. Валони, у свою чергу, відчувають відразу до думки про вивчення мови, якою говорять всього 22 мільйони осіб, у тому числі й населення, що проживає на території Нідерландів. Фламандці (особливо ті, хто обіймає державні посади), як своєрідна помста навмисне відмовляються говорити французькою. Що стосується терміну «фламандська мова», то, крім його прямого значення, сьогодні вона часто використовується як збірна назва східно- і західнофламандських діалектів.
У мовно-прикордонних областях можна зустріти дорожні знаки французькою та дописану нижче назву населеного пункту нідерландською. Це з тим, що багато міст мають дві форми. Таким чином, якщо ви плануєте їхати в Монс з фламандської території, то ви прямуєте в Берген, Льєж - Луїк, Намюр -Назв і так далі. І навпаки. Бажаєте відвідати Мехелен? Тоді знайте: французька назва цього міста звучить як Малін, Берне – Фюрн, Єпер – Іпр. Залишається незрозумілим, чому влада держави не може вирішити цю комічну і водночас сумну ситуацію за допомогою встановлення двомовних дорожніх знаків.
Характерні риси
Що ж до фонетики, то фламандський відрізняється від нідерландської мови низкою особливостей у вимові (наприклад, повною відсутністю твердого нападу). Для граматики характерним є послідовне розмежування трьох пологів за допомогою особистих займенників. Також характерною рисою фламандської мови виступає велика кількість галицизмів.
Існує чотири різновиди фламандської мови:
Діалекти двох останніх груп в даний час є найбільш вживаними у повсякденному мовленні серед населення країни та мають найбільшу кількість відмінностей від стандартного нідерландського.
У Бельгії лімбурзька досі вважається діалектом. З 1997 року в Нідерландах він був офіційно визнаний самостійним, як голландська та фламандська мова. Де кажуть на лімбурзьких діалектах? Це насамперед південно-східна територія Нідерландів, а також північно-східна частина Бельгії.
Західно-фламандські діалекти використовуються населенням, що проживає на заході Фландрії. Широке поширення цієї групи пояснюється рухом місцевих літераторів другої половини XIX століття, який активно чинив опір впровадженню стандартної голландської мови.
Свято Фламандської громади
Досі у сучасній Бельгії відзначається свято згуртованої Фламандської громади. Цього дня проходять костюмовані паради та театралізовані вистави, покликані нагадати громадянам про цінунезалежності та про їх відважних предків, які за неї боролися.