Гінекологічна клініка ГБ №41
Міома матки (ММ) є доброякісною пухлиною з переважанням у ній м'язових елементів. Ще зовсім недавно вважалося, що у жінок старше 35 років частота ММ становить 17-25%, тобто вона зустрічається у кожної четвертої/п'ятої жінки, то останнє десятиліття ММ зустрічається вже у кожної третьої жінки після 35 років. Останні дані свідчать про збільшену частоту цього захворювання – до 70-80%.
Ще одна особливість останнього десятиліття – ранній вік появи міоми. Тепер нерідко ММ зустрічається у 18-25 літніх жінок, і існує певна складність діагностики на початкових етапах її розвитку.
Чому виникає ММ?
Однією з вирішальних причин виникнення міоми є зміни у режимі статевих гормонів, які призводять до морфологічних змін у міометрії. Організм хворих з міомами матки перенасичений естрогенними речовинами, а в м'язі матки їх міститься в 3 рази більше, ніж у здорових жінок.
Тоді виникає друге питання – чому у сучасних жінок виникають гормональні порушення?
Цьому сприяють численні чинники, як окремо, і у різних поєднаннях: життя великих містах; етнічна приналежність (особливо чорна раса); попередні переривання вагітності; переважно м'ясна дієта; надлишкова маса тіла; гіпертонічна хвороба; хронічні запальні захворювання придатків матки; спадкова схильність; психологічні особливості жінки; стан хронічного стресу; відкладання перших пологів на пізній вік (30-35 років).
Деякі вітчизняні фахівці наводять переконливі дані про високий рівень домагань (кар'єра, бізнес тощо) схильних до міоми матки жінок. Як важливий чинник її розвиткуслід зазначити тривалий захист від небажаної вагітності. Пологи у цих жінок найчастіше відбуваються через 10 – 12 років після початку регулярного статевого життя.
У той час, у ті далекі часи, коли жінки народжували багато дітей, це захворювання було рідкісним. І зараз, серед жінок, що багато народжували, міома матки практично не реєструється.
Значно менше, ніж у загальній популяції, споживання фруктів і свіжих овочів може знижувати захисний ефект останніх по відношенню до розвитку пухлини (мабуть через нестачу рослинних ізофлавоноїдів).
Надлишкова маса тіла
Для жінок з масою тіла більше 70 кг ризик розвитку міоми матки у 3 рази вищий, ніж для жінок з масою тіла менше 50 кг. При ожирінні ризик виникнення ММ зростає на 21% із збільшенням кожні 10 кг маси тіла. Для жінок, схильних до ММ, більш характерним є розподіл жирової тканини переважно на верхній половині тулуба.
Донедавна у лікуванні жінок із ММ було лише два варіанти – це гормональне чи оперативне лікування. Проте, тривале гормональне лікування супроводжувалося рядом небажаних побічних ефектів, а оперативне лікування – передбачало видалення матки зі втратою найважливіших для жінки специфічних функцій (дітородної та менструальної).
Вичікувальна тактика – тобто спостерігати за жінкою і чекати, чи ростиме пухлина чи ні (і як швидко рости), нині визнана неприпустимою.
Сучасні підходи до лікування пацієнток із ММ докорінно змінилися. Наведу можливі варіанти сучасних методів лікування: медикаментозне лікування (гормональне, гомеопатичне, рослинні засоби); оперативне лікування (радикальне, консервативне – органозберігаюче); емболізація маткових артерій; ФУЗ-аблація(термічна) міома матки; лапаросокпічна коагуляція (міолізис) з використанням Nd: YAG лазера; надшкірна лазерна аблація міоми під контролем МРТ та ін.
Сучасний спектр лікувальних підходів до міоми матки при правильному виборі дозволяє в більшості випадків лікувати міому матки, особливо у молодих жінок, із збереженням органу. Найбільш перспективним напрямом в органозберігаючому лікуванні міоми матки є емболізація маткових артерій та консервативно-пластичний методи.
Професор О.Л. Тихомиров (м.Москва) вважає, що у зв'язку з тенденцією, що намітилася реалізувати репродуктивну функцію в пізнішому віці, все частіше гінекологам доводиться стикатися з необхідністю лікування міоми матки найбільш щадними методами, що дозволяють відновити репродуктивну функцію. Про це свідчить наш власний досвід.
У той же час використання сучасних методів лікування на ранніх етапах розвитку міоми матки дозволяє припинити розвиток захворювання, призвести до його регресу і не допустити надалі виникнення репродуктивних втрат, обумовлених міомою.