Хліба і видовищ
Навряд чи хтось візьметься заперечувати той факт, що італійська кухня чудова. І не дивно, адже італійці — нащадки древніх римлян, а ті завжди зналися на їжі. Ну чи майже завжди.
Приблизно до III століття до нашої ери стіл древнього римлянина був нехитрий і мізерний. Харчувалися тим, що вдавалося виростити, тож основу раціону становило зерно. З нього пекли хліб та варили каші. Найчастішим гостем на столі була пшениця. Жито любили тільки в північних провінціях через її морозостійкість. Овес та ячмінь вважалися придатними лише на корм тваринам, хоча бідняки ними теж не гидували. А ось для легіонерів переведення на раціон з ячменю вважався дуже неприємним покаранням.
Для простого народу між поняттями "зерно" та "їжа" взагалі можна було поставити знак рівності. Якщо воно закінчувалося, починався голод, а з ним — невдоволення та повстання. При цьому про жодний бунт через брак м'яса або овочів історії не відомо.
Не хлібом єдиним
Цілком доступною їжею для бідняків були також сири, особливо козячий та овечий. Селяни пили й молоко, причому теж овеча та козяча, бо коров'яче вважалося найменш поживним. Зазвичай його вживали у розбавленому вигляді — це був один із найпоширеніших напоїв тієї епохи. А ось вершкового масла стародавні римляни не знали - латиною навіть слова "вершки" не було.
Овочі та фрукти їли всі верстви населення. Бідняки довгий час мали змогу харчуватися з власних городів, та був у зв'язку з швидким зростанням населення містах їм довелося купувати овочі на ринках.
Бенкет на весь світ
Якщо для простого римлянина у питанні харчування нічого не мінялося століттями, то для заможних та багатихПриблизно III столітті до нашої ери настали зовсім інші часи. Завдяки розвитку кулінарного мистецтва Стародавній Рим швидко перетворився на імперію гурманів. Влаштовуючи бенкети, римляни лізли зі шкіри, щоб здивувати гостей. Бенкет міг тривати до десятої години, причому спочатку подавалися закуски, потім — основні страви, а завершували всі солодощі. На столі можна було побачити такі дива, як зацукровані язики фламінго, павичі та страусині яйця, слонячі хоботи або зовсім смаженого пітона, начиненого лебедями та качками.
Салати, фритюр та перший фастфуд
Салати, невідомі решті Європи аж до XVI-XVII століття, у Стародавньому Римі їли ще до нашої ери! Щоправда, спочатку рецепт був лише один: ендівій (він же — салатний цикорій), петрушка та цибуля із заправкою з оцту, меду та солі. Іноді додавали оливкову олію, а потім салат почали посипати чорним меленим перцем.
Картоплю фрі древні римляни, зі зрозумілих причин, готувати ніяк не могли, але саму технологію обсмажування у фритюрі знали та любили. Так готували морепродукти, а також «глобулі» — кульки із тіста, обмазані медом та посипані маком.
А ще в Стародавньому Римі існував справжнісінький фаст-фуд. На ґратах, встановлених прямо на вулиці, підсмажували щось на кшталт котлет, клали на хліб і одразу ж подавали до столу.
Найцінніша риба барабулька
М'ясо римляни любили - правда, це не стосувалося яловичини. Корів просто так ніхто не розводив, їх використовували у сільськогосподарських роботах, і після такого нелегкого життя м'ясо у них було дуже тверде. Натомість свинину вживали з величезним задоволенням, причому навіть такі екзотичні її частини, як матку із прянощами або варене вим'я, підсмажене потім на грилі. Їли також баранину, зайчатину та кролятину, а ще вміли робитиковбаси. Найпростішу з них, кров'яну, продавали просто на вулиці. А найпопулярнішою була луканська — копчена ковбаса зі свинини, щедро присмачена спеціями.
Птаха їли різні: від звичних нам курей, качок і гусей до журавлів, павичів, фламінго і навіть папуг. Найцінніше для гурмана був не найсмачніший птах, а той, якого найскладніше було дістати.
Риба була дорожча за м'ясо. Римляни і тут тяжіли до екзотики: наприклад, дуже цінувалося філе мурени, цілком їстівними вважалися морські їжаки, а за імператора Тіберії з'явилася мода подавати на стіл рибу-папугу. Але найбільшим делікатесом була барабулька, яка вважалася втіленням розкоші — можливо тому, що її не можна було розводити в неволі.
Горацій та капуста
Хоч як це дивно, борщ зовсім не є українським винаходом, а якщо і був придуманий ними незалежно від римлян, то значно пізніше. Стародавні римляни знали і любили цей суп, хоч і називали його інакше, і у великих кількостях вирощували для нього буряк та капусту. Більше того, останнє вважалося заняттям, гідним аристократів! Наприклад, великий поет Горацій вважав вирощування капусти головною справою свого життя (щоправда, прославила його чомусь зовсім не вона.)
Є й така легенда. Імператор Діоклетіан, перший справді повновладний римський правитель, наприкінці життя склав із себе повноваження і пішов у свій відокремлений маєток. Коли його спробували переконати повернутися, він відповів: "Якби ви побачили, яку капусту я виростив, то не стали б чіплятися з такими пропозиціями."