Холінолітики в лікуванні симптомів накопичення сечового міхура у чоловіків з доброякісною

КЛЮЧОВІ СЛОВА: гіперплазія простати, захворювання передміхурової залози, холінолітики, сечовий міхур, урологія

Вони блокують М2- та М3-холінорецептори, що призводить до зниження детрузорної гіперактивності в період накопичення сечі та, відповідно, збільшення адаптаційної здатності сечового міхура. Протягом тривалого часу вважалося небезпечним застосування холінолітиків у хворих на ДГПЗ через ризик розвитку гострої затримки сечовипускання. Однак наразі отримані дані широкомасштабних рандомізованих досліджень, що свідчать про те, що холінолітики не збільшують ризик розвитку зазначеного ускладнення порівняно з групою плацебо [5]. Ці дослідження дозволяють урологам використовувати холінолітики у чоловіків з ДГПЗ та переважаючими симптомами накопичення нижніх сечовивідних шляхів.

За результатами проведеного обстеження виявилося, що у всіх хворих симптоми накопичення переважали симптоми спорожнення сечового міхура. Зокрема, у всіх хворих відмічено понад 8 сечовипускань на добу та у 9 із 16 чоловіків виявлено понад 2 епізоди ургентного нетримання сечі на добу. Комплексне уродинамічне дослідження виявило у 13 із 16 хворих мимовільні скорочення детрузора. При цьому у 12 хворих не було інфравезикальної обструкції і у 4 хворих отримано неоднозначний результат. Об'єм передміхурової залози коливався від 41,5 до 102 мл і в середньому дорівнював 57,3 мл. Всім хворим було призначено соліфенацину сукцинат (Везикар) у дозі 5 мг на добу. Результати лікування оцінювали за 12 тижнів. При цьому в ході лікування проводили моніторинг обсягу залишкової сечі з періодичністю 2 рази на тижденьпротягом першого місяця та надалі щомісяця.

Через 12 тижнів лікування при прийомі соліфенацину в дозі 5 мг на добу у 14 із 16 хворих відмічено зниження частоти ургентних позивів та сечовипускань. У 4 із 9 хворих зникло ургентне нетримання сечі. Середні значення бала IPSS знизилися з 12,9±1,2 (від 9 до 21) до 8,3±1,6 (від 0 до 12), p 0,05. Така ж тенденція відзначена і щодо обсягу передміхурової залози. Оцінюючи побічні ефекти медикаментозної терапії холінолітиками, важливо відзначити, що тільки у 2 хворих відзначалася сухість у роті, яка не мала вираженого характеру, припинення лікування не вимагалося.