Їм не вистачає драматизму у житті
Нещодавно я дізнався, що психологи з Техаського університету розробили опитувальник для виміру особистісної особливості, яку вони назвали «потреба в драматизації». Респондентів, наприклад, запитують, чи згодні вони із твердженнями на кшталт «Іноді мені приносить задоволення, коли люди навколо на взводі» або «Я завжди висловлююся начистоту, але потім доводиться розплачуватися за це».
На політичній сцені ми бачимо чимало ексцентричних людей, яскраво виражених представників цього типу.
Схильні до драматизму люди постійно змінюють статус у Facebook, а з кожної новини роздмухують проблему.
Навколо нас теж знайдеться чимало людей із цим потягом до драматизму. Взяти хоча б наших друзів у Facebook, які постійно змінюють свій матримоніальний статус зі "Все складно" на "у пошуку" і назад. Або знайомих, які мають відповідь на запитання «Як справи?». виливається в розповідь про цілий клубок серйозних проблем.
Ці люди сіють навколо себе хаос і насолоджуються бурею емоцій, які він викликає.Важко утриматися від висновку, що наша культура все більше підкоряється цій потребі в драматизації. Інакше чому все більше виборців, начебто заради розваг, роблять вибір на користь дестабілізації та демагогії? Можливо, викликати бурю – це єдина можливість, яку бачать собі ті, хто почувається безсилими?
«Висока «потреба в драматизації» властива людям із зовнішнім локусом контролю»,– пояснює журналіст Мелісса Дал (Melissa Dahl), що спеціалізується на питаннях психології. Іншими словами, люди з цим типом особистості вважають, що ті абоінші події трапляються з ними під впливом зовнішніх обставин, своєї відповідальності за те, що трапилося, вони не бачать. Це розумне пояснення – у тих випадках, коли події визначаються політиками у владних сферах або економічною кризою, що вибухнула в іншій частині світу.
Коли життя здається нудним, ми хочемо драматизувати його
«Слухати, як Трамп каже, що збудує стіну на кордоні з Мексикою, або як лідери Брекситу заявляють, що в країні більше не буде іммігрантів, – це приблизно те саме, що купити лотерейний квиток, – пише ірландський письменник та журналіст Фінтан О'Тул . -Все не потрібно вірити, що ви точно виграєте 100 мільйонів. Але тільки думка про таку фантастичну можливість допомагає розігнати нудьгу».
Коли життя здається нудним і водночас вселяє невпевненість, нема чого дивуватися, що ми хочемо драматизувати її.
Докладніше див. на сайті газети The Guardian.