Історія навчання в ІНЖЕКОН (Санкт-Петербург)
Мене звуть Вікторія, я народилася в Санкт-Петербурзі і зараз мені 26 років. Я навчалася у найпростішій загальноосвітній школі №48. Предмети давалися мені легко, проблеми виникали хіба що з хімією, ця наука мені ніколи не подобалася. Мою школу не можна назвати зразковою. Часто не вистачало викладачів з тих чи інших предметів, а ті вчителі, що працювали постійно, ставилися до професії досить посередньо.
Шкільні роки не були для мене «чудовими», особливо у старших класах. Тоді я зрозуміла, що хочу піти вчитися у виш і намагалася витягти зі шкільної програми максимум підготовчих знань, але це мені не дуже вдалося. Я людина товариська і емоційна, легко зацікавлююся новими речами. Поки навчалася в школі, ходила в безліч секцій. Наприклад, одночасно могла займатися шахами та танцями. Ходила у гурток зоологів, який і визначив мою першу спробу вступу до вишу. З дев'ятого класу мене особливо приваблювала біологія, і я спробувала вступити до РГПУ імені Герцена на біофак:
На жаль, під час вступу було необхідно здавати хімію, і на іспиті я повалилася. Балів забракло бюджетне відділення, але в платне навчання банально був коштів. Довелося на якийсь час відкласти мрію про вищу освіту і піти працювати.
Я влаштувалася адміністратором у зоомагазин і працювала на цій посаді два роки. Весь цей час мене не залишало бажання вступити до вишу. Хотілося здобути певну професію та стати фахівцем у своїй справі. У цей час прийшло усвідомлення, що особисті уподобання та професія – це речі не завжди сумісні, і я обрала для себе спеціальність зовсім не пов'язану з такою улюбленою мною біологією. На початку 2005-го року я ухвалила тверде рішення статибухгалтером. Переглянувши досить великий список вузів, де був відповідний факультет, я зупинилася на Санкт-Петербурзькому державному інженерно-економічному університеті (ІНЖЕКОН):
За відгуками для мене цей ВНЗ був оптимальним. У ньому викладали цікаві та захоплені люди, спектр дисциплін був досить широкий, студентські громади часто проводили цікаві заходи, наприклад, КВК та змагання з комп'ютерних ігор.
Надходження до ІНЖЕКОНу на вечірнє відділення
Я дуже раділа, коли побачила своє ім'я в списку надійшли і з цього почалося моє нове, тепер уже студентське життя. Вступивши на вечірнє відділення за спеціальністю «бухгалтерський облік, аналіз та аудит», я тут же потрапила у вир нових знайомств, інтересів і знань.
Навчання в ІНЖЕКОН
Університет одразу сподобався мені тим, що був не в одному місці. Навчальні корпуси були розкидані по всьому місту, і навчання, таким чином, завжди було пов'язане з невеликою прогулянкою.
Майже всі будівлі ІНЖЕКОН досить старої будівлі, але всередині зроблено капітальний ремонт і перебувати в аудиторіях одне задоволення. Оскільки я одночасно працювала і навчалася, вже на першому курсі довелося зіткнутися з деякими труднощами. Не завжди вдавалося нормально виспатися, на роботі часто просили затриматися, а в мене йшли лекції. Але я незабаром пристосувалася до такого темпу життя. Навіть у найважчі періоди, наприклад, у заліковий тиждень, у мене не було бажання кинути навчання. Це багато в чому заслуга моїх викладачів. Люди, які працювали в університеті, були не тільки знавцями своєї справи, але й дуже любили свою роботу. Часто професори засиджувалися з нами довше, ніж потрібно пояснюючи складну тему, жодне питання вони незалишали без відповіді. Я можу з упевненістю сказати, що жодна з дисциплін, що вивчаються, не здалася мені нудною виключно завдяки викладачам. Всі вони щиро любили свої предмети, і це кохання передавалося і студентам.
Зараз багато говорять про те, що без грошей навчитися неможливо. Коли я чую такі висловлювання, мені стає смішно. За весь час навчання в Інжеконі мені жодного разу не довелося давати гроші викладачам. Так, ми всією групою скидалися на квіти та цукерки для екзаменатора, але це були смішні суми і скоріше данина поваги, ніж спроба хабара. А були й такі професори, які наполегливо просили не давати на іспит жодних подарунків взагалі.
У нас був дуже дружний гурт. Ми разом вибиралися на прогулянки відзначити закінчення сесії чи якесь свято. Нас поєднувала обрана спеціальність, але й окрім неї була маса спільних інтересів. Одна з моїх одногрупниць стала моєю найкращою подругою і, не дивлячись на те, що зараз вона живе в іншому місті, ми постійно спілкуємося, а під час відпустки довго гостемо одна в одну.
Весь той час, поки я вчилася, я продовжувала працювати адміністратором у зоомагазині. Мені пощастило, і мій роботодавець дуже толерантно ставився до того, що я студентка. Далося взнаки те, що перед надходженням я відпрацювала у фірмі 2 роки. Мене без проблем відпускали на сесію та давали навчальну відпустку. Оскільки я працювала неповний день, зарплата була невелика, але мені її цілком вистачало. Після закінчення університету я залишилася працювати в тій же фірмі і за півроку мене перевели на посаду бухгалтера. Зараз я змінила місце роботи і влаштувалась у фірму, що займається наданням бухгалтерських послуг.
Я дуже рада, що свого часу обрала саме професію бухгалтера і вступила до навчанняСанкт-Петербурзький державний інженерно-економічний університет. Навчання в ньому дало мені не тільки «папірець» про вищу освіту, а й реальні знання, які я застосовую у своїй роботі. Корисними та цікавими виявилася для мене секція самооборони, в яку я записалася на другому курсі. Там я познайомилася зі своїм першим коханням. Ми зустрілися три роки і розлучилися, бо не зійшлися у поглядах на майбутнє. Зараз я живу окремо від батьків, у орендованій квартирі. У мене є улюблена робота, яка приносить мені непоганий дохід, багато друзів та кохана людина. Я дуже рада, що здобула вищу освіту, для мене це виявилася не лише нагода працювати за спеціальністю. Навчання стало моїм захопленням, одногрупники другою родиною, а університет другим будинком.