Іван Сенай Перешкодити виграти Європу міг лише сам собі - Спорт
Новачок збірної України з боксу сказав "СПОРТглавреду", що в його золоті на чемпіонаті Європи немає нічого дивного.
Звичайно, такого, щоб планував золото ще напередодні чемпіонату Європи, не було, - починає розмову Іван. - На все воля Божа. Я тренувався, наполегливо готувався. Напередодні ми разом з тренером зробили величезний обсяг роботи – підготовка тривала чотири місяці. Ми розраховували виявити себе саме на чемпіонаті Європи. Так, я їхав до Ліверпуля за золотом. Точніше, налаштовувався лише на перше місце. Радий, що в мене все вийшло.
До цього чемпіонату Європи в офіційних турнірах ви виступали лише на внутрішній арені. Різницю в рівні відчули?В принципі, ми довели, що є найсильнішими на континенті. Виграти наш чемпіонат також непросто. Різниця в тому, що на "Європі" ти починаєш битися із найсильнішими у своїх країнах, починаючи з першого поєдинку. Концентрації не можна втрачати навіть на мить.
Складніше за все, мабуть, було у фінальному бою проти українця Максима Коптякова?Битися у фіналі завжди складно, насамперед, з психологічної точки зору. Суперник теж виходить надзвичайно вмотивованим, напруга виходить неймовірною. Хоча тепер, через кілька днів, починаю розуміти, що найскладніше мені було в чвертьфінальному бою проти угорця Іштвана Шили. Після того поєдинку я втомився фізично та морально навіть більше, ніж після фіналу.
Усі чотири бої у Ліверпулі ви виграли дуже переконливо. Здається, перешкодити перемогти вам не міг ніхто...Перешкодити міг тільки я сам собі. Міг не так налаштуватися, недоопрацювати. Коли ти сам усе робиш правильно, суперник здається не таким складним. Але якщопочинаєш вести бій так, як того хоче опонент – починаються проблеми. Тому я завжди зі стартових секунд намагаюся нав'язати свою манеру ведення бою. Якщо це вдається, зупинити мене важко. Навіть суддям. Так, часом суддівство буває необ'єктивним, але з цим також можна боротися. Як Вася Ломаченко на Олімпіаді. Він виграв усі поєдинки переконливо, зупинити його не міг ніхто, навіть якби комусь так захотілося зробити.
Ви вже відчули себе чемпіоном Європи?Звичайно. Ще у Ліверпулі було багато радості, емоцій. Пам'ятаю, був у нестямі від щастя, коли суддя підняв руку після фінального бою. Потім, коли стояв на п'єдесталі грав український гімн, просто мурашки бігли по шкірі. Фантастичні, ні з чим не порівняти почуття.
Рідне місто вам віддячить за перемогу?Так. Мені зателефонували з Кривого Рогу та сказали, що можу вибрати між квартирою та машиною.
І що ви вибрали?Поки не знаю. Приїду додому та пораджуся з рідними. В принципі, стало б у нагоді і одне, і інше. Поки жити є де, а одружуватися не збираюся - занадто молодий ще (5) (сміється). 21 рік, куди мені поспішати? Але в майбутньому своє житло, як і машина, стане в нагоді.
Не виключено, що вашим внутрішнім конкурентом на найближче чотириріччя залишиться саме Дерев'янченко. У вас є досвід особистих зустрічей із Сергієм?Напередодні минулорічного чемпіонату світу ми зустрічалися у поєдинку внутрішньої першості. Три раунди ми боксували на рівних, а на четвертий мені не вистачило фізичних кондицій. Я поступився Сергію лише кілька ударів.
Вважаєте, тоді вам не вистачило досвіду?Мабуть, не підготувався як слід. А щодо досвіду, то я яким був тоді, таким залишився і зараз. Але тепер добре підготувався, поїхав на чемпіонатЄвропи та переміг.