Й гнійний перитоніт (діагностика, лікування)
Перитоніт - запалення парієтальної і вісцеральної очеревини, що супроводжується вираженими місцевими змінами та інтоксикацією.
Лікування в післяопераційному періоді:Санація черевної порожнини,Антибактеріальна терапія,Дезінтоксикаційна терапія,Корекція обмінних порушень;Відновлення моторно-евакуаторної функції кишечника.
Діагностика перитоніту починається з ретельного збору анамнезу: симптомів та історії хвороби, а також необхідне ретельне фізичне обстеження, включаючи оцінку напруженості та хворобливості в ділянці живота. Пацієнти з перитонітом зазвичай не дозволяють нікому торкатися живота.
Діагностичні тести на перитоніт можуть включати:
- Аналізи крові та сечі (лейкоцитоз крові, зсув формули вліво
анемія, прискорена ШОЕ; протеїнурія, циліндурія, індикан)
- УЗД черевної порожнини
- Рентгенографія черевної порожнини
- комп'ютерна томографія (КТ) черевної порожнини (для діагностики хронічних перитонітів)
- Пункція черевної порожнини, процедура, в якій рідину з черевної порожнини видаляють через тонку голку та досліджують на наявність інфекції, а також для виявлення первинного гострого перитоніту та вторинного перитоніту, спричиненого панкреатитом.
26. Водянка та емпієма жовчного міхура (клініка, діагностика, лікування)
Водянка жовчного міхура- патологія, яка виникає в результаті порушення відтоку жовчі з жовчного міхура по протоці міхура і призводить до накопичення рідини в порожнині органу. ця патологія дається взнаки класичними проявами гострого холециститу:раптовими нападами печінкової коліки, які характеризуються інтенсивними болями у правому підребер'ї, що віддають у праву підлопаткову ділянку та лопатку. Після нападу коліки у хворих відзначається підвищення температури до 38,0 градусів, на зміну гострого болю приходить тупий і тягне, залишається м'язова напруга під ребрами з правого боку. Провокуючими факторами таких нападів може бути гостра та жирна їжа, трясіння у транспорті, інтенсивні фізичні навантаження.
При огляді та пальпації лікар виявляє напругу м'язів у проекції печінки та відзначає хворобливу реакцію на дотик. При глибокій пальпації він може звернути увагу на появу еластичного рухомого утворення в правій підреберній області (в області локалізації міхура), хворобливого на дотик.
Діагностика та методи лікування
Постановка діагнозу ґрунтується на скаргах хворого, характері та локалізації болю, наявності провокуючих факторів, результатах пальпації (візуальному виявленні водянки), а також результатах інструментальних методів обстеження. Це може бути рентгенологічне обстеження або УЗД. При рентгенологічному дослідженні проводять ряд знімків, на яких фіксують попадання жовчі з контрастною речовиною в жовчний міхур і відсутність її руху через протоку міхура. Однак найбільш інформативними методами в наш час є ультразвукове дослідження, МРТ, лапароскопія. При незначній обструкції (закупорці каменем) протоки можливе проведення консервативної терапії (жовчогінні препарати, антибіотики, антибактеріальні засоби, механічне видалення каменю). Але при гострих нападах водянки найчастіше вдаються дорадикальним методом лікування – операції, суть якої зводиться до видалення патологічно зміненого жовчного міхура.
Емпієма- запальний процес, що протікає в жовчному міхурі і приводить до скупчення в цьому органі гнійного вмісту. клінічні ознаки загострення гнійного процесу схожі з симптомами гострого холециститу з обтурацією. Симптомами найчастіше явл: лихоманка (38-40 гр), виникнення сильних болів в районі правого підребер'я, може віддавати в праву лопатку або плече, загальна слабкість. Спеціальні методи діагностики, за допомогою яких виявляється емпієма жовчного міхура (дуоденальне зондування, холеграфія, УЗД), можуть доповнюватися фіброгастродуоденоскопією. отиками