Як бандерівці у Сибіру – воювали
Сьогодні в Україні та інших колишніх союзних республіках перебуває чимало політиків, які вважають тих, хто у роки Великої Вітчизняної війни співпрацював з окупантами, справжніми героями – тими, з кого треба брати приклад державним діячам незалежних держав у XXI столітті. Були такі «борці за незалежність», на які чекав заслужений смертний вирок, але які зуміли після розгрому фашистської Німеччини втекти. Проте, заслужена відплата їх наздогнала. Навіть у далекому Сибіру!
… 1942-го на Сумщині хтось Остапечко вступив на службу до німців поліцаєм. На новій ниві одразу «відзначився»: разом з іншими карателями влаштовував облави на партизанів, заарештовував і розстрілював тих, хто чинив опір ворогові на окупованій території. Особливо старався складати списки для відправки радянських громадян на каторжні роботи до Німеччини.
Коли фашисти відступали із Сумської області, то свого вірного прислужника не покинули – взяли із собою. І нову роботу для нього знайшли: охороняти табір для військовополонених у далекій Норвегії. Але й на півночі сховатись було неможливо: коли Німеччина капітулювала, Остапечко спалив свою форму, перевдягся у цивільний одяг і втік. Бігав він Норвегією два місяці, поки не роздобув документи на ім'я загиблого в боях з фашистами Маляша Олексія Івановича. Прикинувшись колишнім військовополоненим, він репатріювався у СРСР.
Ще один зрадник на прізвище Браян на початку війни з доброї волі вступив на службу до фашистів, прийняв присягу і був відправлений до спеціальної школи СС в польському містечку Травники. Там готували зрадників для служби саме у каральних загонах. Браян отримав чин обервахтмана СС табув призначений на Майданек. У цьому жахливому таборі він став командиром відділення полку СС, який охороняв табір смерті. Охороняв він блок, у якому містилися радянські військовополонені та громадяни єврейської національності з різних країн Європи.
Лише 1943 року в Майданеку було розстріляно та спалено у печах понад сто тисяч людей. Серед них були жінки, діти та старі. Є факти, що брав активну участь у стратах Браян. Його відданість фашисти оцінили – десять разів зрадник у складі зондеркоманди виїжджав на схід для участі в облавах на радянських та польських партизанів. Тут стали в нагоді його послуги як «перекладача».
Контррозвідники пізніше з'ясували, що Браяна було включено до картотеки таємних агентів гестапо на прізвисько Сашка. Він впровадив до лав військовополонених, які утримувалися в таборі, чотирьох спеціальних агентів гестапо. З їхньою допомогою Браян виявив у концтаборі понад сто комуністів, політпрацівників. Командирів. Усі вони після допитів і тортур, у яких брав участь особисто Браян, були страчені.
Відпиратися було безглуздо: контррозвідники пред'явили Браяну власноруч написану ним заяву під час заповнення службової анкети співробітника СС. За вироком військового трибуналу Західно-Сибірського військового округу зрадника стратили.
Таких історій не одна і не дві. І про них варто пам'ятати тим, хто сьогодні всіляко прославляє зрадників, називає на їхню честь вулиці та відкриває меморіальні дошки: Історію не обдуриш! Доля Остапечка та Браяна тому підтвердження. І наука тим, хто плекає катів та зрадників народу України.